Агатангел. Наталка Сняданко
Читать онлайн книгу.
перцю, а потім знову повертається до колекціонування, але, наприклад, збирає іграшкові моделі дитячих автомобільчиків радянського виробництва, випущені не пізніше 1988 року. Бувають у нього і більш екзотичні захоплення, одного разу, наприклад, він хотів видресирувати канарка, щоб той говорив, як папуга, а стимулом при цьому мав служити страх. Батько витягував канарка з клітки й підносив під ніс котові, який аж повискував і облизувався у передчутті задоволення. Потім канарок знову опинявся у клітці, і поки він ще не оговтався від шоку, батько намагався примусити його вимовити хоч кілька складів. Завершилось це тим, що одного разу батько не встиг вчасно забрати канарка з-під носа кота, і від пташки залишилося тільки одне жовтеньке крильце. Дружина пробачає йому ці слабкості, тішачись, що все це не так боляче б’є по сімейному бюджету, як зловживання алкоголем, поширене серед чоловіків більшості її подруг.
Один мій знайомий стверджує, що саме мідлайфкриза примусила його зняти у себе в квартирі покладений ще будівельниками лінолеум, який пролежав без змін десять років, і поміняти цей лінолеум на дерев’яну підлогу. Він страшенно тішився дешевизні придбаної підлоги, аж поки не зауважив, що дивний запах, на який він спершу не звертав уваги, вважаючи, що свіжостругане дерево так і повинно пахнути, не зникає і потроху починає дошкуляти. Знайомий, а він, як усі чи принаймні більшість музикознавців, був людиною досить непрактичною, довго мучився, що ж нагадує йому цей запах. Аж поки не поїхав до родичів приміською електричкою. Тут він усе зрозумів – його нова підлога була зроблена із залізничних шпал, і це означало, що запах, який, мій знайомий тепер добре це усвідомлював, не має нічого спільного зі свіжоструганим деревом, не вивітриться уже ніколи. Лінолеум, покладений ще будівельниками, знайомий необачно викинув, і його відразу ж підібрали якісь бомжі, на відміну від решток матеріалу, що залишилися після того, як поклали нову підлогу. Ці шматки дерева також викинули, але попри те, що деякі з них ще цілком надавалися до використання, ніхто їх зі смітника так і не підібрав. Ясна річ, це порівняння мого знайомого музикознавця із бомжами зовсім не свідчить на його користь, але до чого тут криза середнього віку?
Інша моя знайома у 33 раптом почала малювати, причому практично не робила цього на папері, а використовувала як робочу поверхню стіни, меблі, столи і навіть туалетний бачок (на бачку вона намалювала маленького хлопчика з довгим прутнем, який пісяє стоячи і не поціляє в унітаз, бо замріяно дивиться вдалину). Згодом вона дописала під цією картинкою: «Сидіти або мити», побачене на якійсь німецькій наклейці, але це все одно не спонукало її чоловіка зробити відповідні висновки. І він продовжував розкидати свої шкарпетки та брудний одяг по квартирі, меланхолійно переступаючи через це все у ті дні, коли дружина на знак мовчазного протесту тижнями не прибирала, і поволі у квартирі ставало все важче пройти, не відмовляв собі у задоволенні покурити в туалеті або на кухні, мабуть забуваючи, що у дружини астма, сполучена