Обре, сховайся добре!. Костянтин Когтянц
Читать онлайн книгу.
йому в пригоді. «А зайве, – казали батько, – усі слова, без яких обійтися можна».
– Такого не було років триста чи всі п'ятсот. Ні, я не помиляюся. – Відьма неправильно витлумачила Драконову мовчанку. – Ми вміємо розмовляти з рахманами. Тільки зі своїми і тільки розмовляти. Ми, рагани,[60] це вміємо!
Про раганів Боян щось чув краєм вуха на Сіверщині.[61]
«Вона зрозуміла, що я її не впізнав. І підказує, що вона – рагана. Мабуть, треба їй сказати… Як там римляни називали людей, що перебувають на однаковому становищі? Здається, collega. Треба сказати колезі…»
– Недавно одну людину намагалися зурочити чарами, яких теж років двісті ніхто не вмів накладати.
У Кирина майнула думка, що, можливо, хтось знайшов стару книгу, але він притримав її при собі – і майже зразу мав привід подумки подякувати небіжчикові татусю.
– Ну-у, – рагана тягнула слова, – для такого мало знати старі закляття, ти ж розумієш.
Кирин не зрозумів, але повірив. Цікаво було, правда, щό саме треба ще, крім знання заклять? Якусь особливу вдачу?
– Але тепер інше важливо, цього, Бояне, ти можеш не знати…
«Не можу знати».
– У рахманів як у нас, але як у дзеркалі.
Боян здивовано подивився на відьму, Галка Стапка, що досі стояла, обпершись спиною об стіну і виглядала прибитою, – теж.
– Ну, припустімо, якась дівчина мучить хлопця: то надію дасть, то відбере знову, а у них він її мучить.
«Ну та що нам це дасть?»
Драгон не встиг додумати до кінця, як у двері клуні вплила рахман.
– Це що, ти її звільнив? Тепер вільна і я!
«Так ось воно що! Галку взяли в полон, аби рахман була слухняною – як уб’ють її, то й рахман загине».
– А навпаки? – Кирин продовжив свою думку вголос, проте, мабуть, усі думали про одне і те ж – ніхто навіть не здивувався.
– А навпаки – дзуськи! Можеш стріляти, можеш рубати! Поки вона жива, я також жива! Так що їдь, сестро, кудись подалі.
– Ш-що? Мені! Шинок – мій!
Кирин знову мусив долонею затулити Галчиного рота і тримати міцніше – вона явно націлилася вчепитися у волосся своїй копії.
– Тихо! Якщо вас побачать – усіх утоплять! Ти своїх знаєш!
З цією думкою Галка, мабуть, погодилась, бо ще раз сіпнулася й затихла.
– Шинок твій? Ти б ще про чоловіка згадала!..
Тон рахмана не віщував чоловіку нічого доброго.
– Вони ж повернуться, ці суки. І вб’ють тебе, якщо знайдуть. А мене не вб’ють, бо не зможуть.
У тій великій і кривавій завірюсі, що вже три роки вирувала по Україні, втеча жінки від чоловіка чи навпаки була не такою вже й рідкістю, Драгон про це знав. Але щось у словах рахмана не сходилося, щось… А, ось!
– А муки?
– Які?
– Залізом. Розпеченим. Чи ще чимось таким. Вони перетягли тебе сюди, бо їм було щось треба. Сама кажеш – повернуться. Убити не зможуть, а боляче зробити?
Рахман мовчки сіла на земляну долівку. І сунула кулачок у рота. Лівий кулачок. Справжня Галка зробила те ж саме з правим.
– Обом вам, куми, треба геть забиратися. – Рагана, здається,
У двадцяті роки XVII ст. на Чернігівсько-Сіверські землі, недавно відвойовані Польщею у Росії, переселилося багато литовців. Ще й досі там понад сто сіл мають литовські назви, а Боян у 1649 р. не міг не застати литовських переселенців.