Мисливські усмішки (збірник). Остап Вишня

Читать онлайн книгу.

Мисливські усмішки (збірник) - Остап Вишня


Скачать книгу
через рожеві твої ніздрі в чистопорідний твій мозок, Бандите? Які? Чи фіалковий од рипиці пишної «труби» хитрої лисиці, чи густий сморід зголоднілого сіроми-вовка, чи невиразне пахкотіння і уві сні тремтячого зайчика-побігайчика? Які? Ляж, Бандите, заспокойся!

      Ви обдивляєтесь навкруги…

      Он од ялинки простягся вузенький ланцюжок-слідок і біля груші обірвався.

      То – білочка.

      Може, спить вона тепер солодким сном, листячком у грушевому дуплі прикрившись, і сняться їй соснові шишки та солодкі горішки…

      А он далі трохи покотилися в ярок одна за одною кругленькі ямочки, і де-не-де між ямочками ніжнолегесенький по снігу «чирк».

      То лисичка з нічного полювання в ярок одпочивати пішла…

      Значить, єсть!

      Легенький свист.

      То Йосип Явдокимович подає знак, що він уже на місці.

      Відпускаються з смика Докучай і Бандит.

      – Ну, хлопчики, вперед! Ні пера ні пуху!

      Три хвилини напруженої тиші… П’ять хвилин… Ще тиша…

      Раптом одчайдушне скавучання Бандита і нервово-густий Докучаїв бас:

      – Гав!

      Бандит однаково істерично скавучить, чи то зайця він підійме, чи то лисицю, а Докучай, почувши зайця, спочатку дає легесеньке «скаву-скаву», а потім – спокійний «гав», і далі рівномірне «гав», «гав», «гав»…

      Погнав, значить…

      На лисицю Докучай подає перший «гав» значно нервовіше і йде за нею, гавкаючи трохи частіше і вищим тембром, ніж за зайцем.

      А Бандит і за зайцем, і за лисицею однаково істерично:

      – Ай-яй-яй! Ай-яй-яй!

      Погнали лисицю…

      Ну, тут уже у вас пульс із 72 ударів зразу на 90, очі рогом на лоба, «прострілюючи» ліщину, і ходором ходить у руках двадцятка.

      – Спокійно! – сам до себе. – Спокійно!

      Перша горжетка на вас іде!

      Метрів за 50 од вас, з легеньким тріском, із ліщини на поляну вилітає вона…

      Вона не біжить, а летить, червона-червона на сліпучо-білому фоні, випроставши трубу (хвіст) і витягши мордочку.

      – Бах! – легкий стрибок і червоного нема, – самий тільки білий фон…

      Вискакує Докучай, за ним Бандит.

      Докучай зиркає у ваш бік, бачить, що нічого нема, рявкає суворим басом і мчить далі.

      За ним Бандит.

      – Ай-яй-яй! Ай-яй-яй!

      Покотила горжетка через яр, і ви бачите, як майнула біла китичка на її хвості у ліщині по той бік яру.

      Докучай мало-мало не на хвості в неї сидить.

      На Йосипа Явдокимовича пішла.

      – Пильнуй, старий!

      Аж ось:

      – Бах!

      Дим і снігова курява біля Йосипа Явдокимовича.

      – Бий, – кричу, – старий, удруге, щоб певніше було!

      – Кріпко лежить! – кричить Йосип Явдокимович і додає таке, про що, хочи ви як мене просіть, написати не можу.

      Я зриваюсь з місця, лечу крізь кущі в ярок, засапавшись, видираючись на гору, й підбігаю до Йосипа Явдокимовича.

      – Єсть? – питаю.

      Він дивиться кудись убік і не каже, а стогне:

      – Єсть! Он! За терном!

      Я стрибаю


Скачать книгу