Україна самостійна. Іван Франко
Читать онлайн книгу.
на своє панство і верховодство там, де всі свідоцтва говорять про сумний і важкий стан Росії і де треба б якнайбільше скуплення духу і уваги на те, щоб винайти дорогу справжнього відродження суспільства замість засмічувати його голови пустими фразами, що свідчать лише про засліплення та безтямність.
«Непотрібно давати ніяких прав інородцям», – гукає д. Меншиков, не розуміючи того, що тих інородців міліони, що їх з лиця землі не зітреш. Що, як ті самі інородці скажуть: ні, ми недаром працювали над здвигненням Росії, вона потрібна й нам і для нашого розвою, ми не хочемо відставати від неї, хочемо жити в ній, але жити як люди, як рівноправні громадяни, а не як раби та наймити? Д. Меншиков боїться, що всі інородці ненавидять «русских» і, одержавши права, будуть працювати на згубу та шкоду Росії. Думаю, що се побоювання ні на чім не оперте. Певна річ, коли інородці (а є між ними багато народів свідомих, з далеко вищою, як у самих корінних «русских», цивілізацією) не зазнають від тих «русских» нічого іншого, як кривди, знущання та зневаги, то нівідки їм і набратися любові та поваги до них, і коли добродії вроді д. Меншикова бажають, щоб так або й ще гірше було й надалі, то по-мойому, се засуджує Росію на дальше, необмежене занепадання і не віщує ніякої кращої будущини.
Кращі уми в Росії, йдучи за такими ж умами Західної Європи, давно вже вказали інший шлях для справді тривкого і плодючого розвою. Сей шлях основується на першому принципі всякого громадського життя – пошані до чоловіка, до його кровних інтересів, до його природних, невідчужених прав, таких як свобода слова й організації, як нетиканість домашнього огнища без суду, як свобода заробітку та переселення і т. д. Се елементарні основи для всякого хоч трохи успішного життя громадського і державного, і, власне, запевнення і укріплення тих основ не бачимо досі в Росії. Від того браку терпить і пропадає так само великоруське плем’я, як і всякі інородці, і поки стан сеї елементарної необезпеченості триває в Росії, поти всякі такі балакання, що «ми тут пани» і «Россия для русских», виходять на жалку самохвальбу того хазяїна, що, сховавшися під столом перед грізною коцюбою своєї господині, відтам пискливим голосом озивається: я пан дому!
Ні, нема ніякої потреби і зовсім не пора російським патріотам дурити себе привидом панства і панування над ними, що мусять бути їх співгромадянами і товаришами в важкій праці над загоєнням тяжких ран, нанесених усій Росії дотеперішнім режимом. От у Північній Америці проголошено «доктрину Монро»: Америка для американців, а показалося, що хоч там і край багатий і господарка розвинена не в порівнянні до Росії, а таки без чужого робітника годі обійтися, і ті робітники, хоч помагають збагачувати Америку, проте й самі вивозять із неї міліони. Не така тепер пора, щоб держава, яка простяглася на шосту часть земної кулі, могла відгородитися китайським муром від решти світа.
З питанням про надання всім росіянам (не лише «русским») повної громадянської свободи і надання гарантій для тої свободи