Секрети Лос-Анджелеса. Джеймс Эллрой
Читать онлайн книгу.
ковзанах на подряпаній дощатій підлозі.
Розділ 16
До його поштової скриньки вкинули фотографію, на якій було зображено переляканого та закривавленого сержанта Еда Екслі. Підпису на звороті не виявилося, але в ньому не було й потреби: негатив залишився у Стенсленда та Вайта як страховка на випадок, якщо Ед надумає їх здати.
Шоста ранку. Ед сам у кімнаті для інструктажу. Садна на підборідді свербіли; через те, що зуби хитаються після удару, він не може нормально поїсти. Уже більше тридцяти годин пройшло, а руки в нього й досі тремтять.
Ось і розплата.
Він нічого не сказав батькові; не можна було допустити, аби чутки докотилися до Паркера з Відділу внутрішніх розслідувань. Бо тоді Бад Вайт почне мститися по-справжньому: він – людина Дадлі Сміта, той забрав його до себе у Відділ убивств і, очевидно, планує зробити з нього свого головного помічника. А ось Стенсленд набагато вразливіший: на випробувальному терміні, працює на Ейба Тайтелбаума, раніше був одним із биків Мікі Коена. Алкаш, який коли-небудь обов’язково повернеться до тюрми.
Що ж, Ед також зможе дати здачі.
За гроші з материних запасів він найняв двох хлопців з офісу шерифа. Ці двоє мали сісти йому на хвоста – і нехай тільки він спробує бодай трошки порушити правила умовного звільнення.
О-о-о, тоді він дізнається, де раки зимують.
Ед взявся за папери. Шлунок йому крутило: він давно не їв, кобура із паском тягнула вниз завеликі штани. Раптом динамік вибухнув страшним голосом:
– Увага! Бар «Нічна сова», один-вісім-два-чотири по Черокі! Масове вбивство! Код три!
Ед схопився на рівні ноги, відштовхнувши убік стілець. На місці нікого із детективів більше не було – цей випадок його.
На розі Голлівуд і Черокі було повно патрульних автомобілів; копи відгороджували стрічками місце злочину. Нікого з хлопців у цивільному не було – схоже, він і справді прибув найпершим.
Ед вимкнув сирену і вийшов з машини. До нього тут же підбіг патрульний.
– Завалили купу людей. Можливо, серед жертв є й кілька жінок. Це я їх знайшов, заїхав кави випити, а на дверях табличка «Зачинено у зв’язку із хворобою». Чуваче, «Нічна сова» взагалі ніколи не зачиняється. Усередині було темно, і я вже тоді почав підозрювати, що сталося щось недобре. Екслі, це, взагалі-то, не твоя ділянка, тут мають хлопці з центру бути, тому…
Екслі мовчки відштовхнув його й попрямував до дверей. На них і справді була табличка: «Зачинено завдяки хворобі». Ед увійшов і спробував одразу закарбувати в пам’яті усе побачене.
Довге прямокутне приміщення. Праворуч – ряд столиків із чотирма стільцями при кожному. На стінах – фотошпалери з малюнком із совами на ньому. На підлозі – лінолеум у шахову клітинку. Ліворуч – барна стійка і з десяток високих стільців біля неї. За стійкою – службовий прохід та кухня, на стінах якої висіли пательні й лопатки, тут же стояв столик для брудного посуду. Ліворуч від стійки – каса.
Відкрита,