Раніше ніж їх повісять. Джо Аберкромби
Читать онлайн книгу.
Він раптом відригнув. – Кляте нетравлення!
Вест замислився, намагаючись знайти щось позитивне.
– Ну, хоч генерал Полдер видається слухняним, сер.
Бурр пирхнув.
– Так, видається, але я йому довіряю ще менше, ніж Кроєві, якщо таке можливо. Крой принаймні передбачуваний. Можна не сумніватися, що він дратуватиме мене й перечитиме на кожному кроці. На Полдера просто неможливо покластися. Він усміхається, лестить і слухається в найменших дрібницях, аж поки не помічає якоїсь вигоди для себе, а тоді кидається на мене з подвоєним завзяттям – ви самі це побачите. Задовольняти їх обох водночас неможливо.
Він примружився й ковтнув, потираючи собі живіт.
– Але, поки ми здатні рівною мірою засмучувати їх обох, у нас є шанс. Одне в цьому радує: вони ненавидять один одного навіть більше, ніж мене.
Бурр насупився ще сильніше.
– Вони обидва були ймовірнішими за мене кандидатами на цю посаду. Генерал Полдер – він, знаєте, давній друг архілектора. Крой – родич Верховного судді Маровії. Коли стала вільною посада лорд-маршала, Закрита Рада не могла вирішити, кого з них обрати. Кінець кінцем вона зупинилася на мені як на нещасливому компромісі. Йолоп із провінції, розумієте, Весте? Ось хто я для них. Ефективний йолоп, далебі, але все одно йолоп. Насмілюся сказати, що, якщо завтра помре Полдер чи Крой, мене наступного ж дня замінить той, хто залишиться. Важко уявити абсурднішу ситуацію для лорд-маршала – звісно, якщо не брати до уваги кронпринца.
Вест мало не скривився. Як обернути цей кошмар на щось позитивне?
– Принц Ладісла… завзятий? – спробував він.
– І де б я був без вашого оптимізму? – безрадісно реготнув Бурр. – Завзятий? Та він живе у мрії! Йому все життя потурали, його все життя голубили й геть розпестили! Цей хлопчисько та реальний світ геть чужі один одному!
– Йому обов’язково потрібен окремий підрозділ, сер?
Лорд-маршал потер очі товстими пальцями.
– На жаль, так. Закрита Рада висловилася з цього питання вкрай недвозначно. Її турбує те, що король нездужає, а його спадкоємця широкий загал вважає цілковитим дурнем і нікчемою. Вона сподівається, що тут ми здобудемо якусь велику перемогу і вона тоді зможе приписати всі заслуги принцові. Опісля його повернуть до Адуа в сяйві бойової слави, готового стати таким королем, якого обожнюватимуть селяни.
Зупинившись на мить, Бурр опустив погляд на підлогу.
– Я зробив усе, що міг, аби вберегти Ладіслу від біди. Відіслав його туди, де, на мою думку, немає північан, а якщо хоч трохи пощастить, то не буде ніколи. Але війна – справа аж ніяк не передбачувана. Ладіслі, можливо, справді доведеться битися. Тому мені потрібно, щоби хтось його глядів. Хтось із досвідом бойових дій. Хтось настільки відважний і працьовитий, наскільки його пародії на штабних офіцерів зманіжені й ліниві. Хтось здатний уберегти принца від біди.
Він поглянув угору з-під важких брів.
Вест із жахом відчув, як у нього всередині все обривається.
– Я?
– На