Гордість і упередженість. Джейн Остин
Читать онлайн книгу.
На останнє запитання він відповів негайно: «О! Найгарніша, поза сумнівом, це старша із сестер Беннет, тут іншої думки бути не може».
– Оце так! Він дійсно висловився цілком конкретно… і справді схоже, що… але ви ж прекрасно знаєте, що такі речі часто не закінчуються нічим.
– Те, що підслухала я, було більше до теми, ніж те, що підслухала ти, Елізо, – сказала Шарлотта. – Містера Дарсі далеко не так цікаво слухати, як його друга, правда ж? Бідолашна Еліза! Вона всього лише нічогенька.
– Благаю вас, не втовкмачуйте Ліззі в голову, що їй слід дратуватися через його нечемне поводження, бо він чоловік настільки неприємний, що сподобатися йому було б великим нещастям. Учора ввечері місіс Лонг розповіла мені, що він просидів поруч із нею півгодини і не обмовився і словом.
– А ви впевнені у цьому, пані? – мовила Джейн. – Чи немає тут якоїсь помилки? Я на власні очі бачила, як містер Дарсі з нею розмовляв.
– Так, розмовляв, бо, врешті-решт, вона запитала в нього, чи подобається йому Недерфілд, і містер Дарсі просто змушений був їй відповісти; але, за її словами, схоже було, що він дуже розсердився, позаяк до нього звернулися.
– Містер Бінглі сказав мені, – озвалася Джейн, – що містер Дарсі ні з ким багато не говорить – тільки зі своїми добрими знайомими. От із ними – він винятково приємний і доброзичливий.
– Люба моя, я не вірю жодному слову. Був би він дійсно таким приємним та доброзичливим, то неодмінно заговорив би до місіс Лонг. Я здогадуюсь, як воно було насправді; всі кажуть, що містер Дарсі ледь не лусне від пихи – і тут він якось довідується, що місіс Лонг не має власної карети і прибула на бал у найнятому фаетоні.
– Те, що він не заговорив до місіс Лонг, – то не біда, – сказала міс Лукас, – погано те, що з Елізою не потанцював.
– Наступного разу, Ліззі, – мовила її мати, – я б, на твоєму місці, не пішла з ним танцювати.
– Можу з усією впевненістю обіцяти вам, мамо, що з ним танцювати я ніколи не буду.
– Особисто в мене, – сказала міс Лукас, – його гординя не викликає такого протесту, як це зазвичай буває, тому що він має для неї певні підстави. Немає нічого дивного в тому, що такий витончений та елегантний молодик, на чийому боці всі переваги – і родовитість, і багатство, – має про себе дуже високу думку. Якщо можна так висловитися – він має право бути гордовитим.
– Все це дуже вірно, – відповіла Елізабет, – і я легко б вибачила його надмірну самоповагу, якби він не поставився зневажливо до самоповаги моєї.
– Гадаю, що гординя, – зазначила Мері, котра хизувалася своєю глибокодумністю і начитаністю, – є дуже розповсюдженою вадою. З усього, що прочитала, я винесла переконання, що це дійсно поширений недолік, і що природа людська дуже до нього вразлива, і що мало хто з нас не плекає почуття самовдоволення, яке ґрунтується на тій чи іншій рисі – удаваній чи справжній. Марнославство і гордовитість – це різні речі, хоча слова ці часто вживають як синоніми. Людина