Пригоди бравого вояка Швейка. Ярослав Гашек
Читать онлайн книгу.
дідка, і коли за хвилину скрипка і гармонія заквилили її, очі старого налилися слізьми, і він завів деренчливим голосом:
Розуму набрала, і все маму звала, і все маму звала.
Від сусіднього стола хтось гукнув:
– Та годі ж бо! Йдіть під три чорти! Забирайтесь вже з цією своєю сиріткою!
І наперекір старому за ворожим столом почали співати:
Розлука, розлука,
для серця розпука, розпука…
– Франто! – покликали вони пораненого вояка, заглушивши «Сирітку» і доспівавши «Розлуку». – Кинь ти вже їх до бісового батька та ходи до нас. Плюнь на них і тягни сюди сигарети. Годі тобі розважати овечок Божих.
Швейк із своїми конвоїрами зацікавлено дивилися на цю сцену.
Швейк – він часто бував тут до війни – поринув у спогади, як налітав сюди, бувало, з облавою комісар поліції Драшнер, як його боялися повії, але все ж таки складали про нього пісні, де все було навпаки.
Якось вони навіть хором заспівали:
За Драшнера-пана
Пригодонька сталась,[120]
Марженка упилась,
Його не боялась.
Цієї миті несподівано ввійшов Драшнер у супроводі свого почту, страшний і невблаганний. Всі сіпонулись, як куріпки від пострілу. Таємні агенти зігнали всіх докупи, і Швейк теж опинився в цій компанії, бо на свою біду, коли комісар Драшнер зажадав від нього посвідчення особи, спитав: «А чи маєте ви на це дозвіл управління поліції?»
Швейк пригадав також одного поета, який висиджував тут під дзеркалом, і під невгамовну метушню та звуки гармонії писав віршики й тут же, у «Кукліку», читав їх повіям.
Швейкові конвоїри, навпаки, ніяких спогадів не мали. Для них це було щось зовсім нове, і це нове починало їм подобатися. Першим оговтався маленький товстун, бо такі люди не тільки оптимісти, але мають нахил і до епікурейства[121]. Довгань ще якусь хвилину боровся сам із собою, але, позбувшися свого скептицизму, поволі втрачав також і стриманість та розсудливість.
– Я потанцюю, – вирішив він після п’ятого кухля пива, побачивши, як пари танцюють «шлапака».[122]
Товстун зазнавав усіх радощів життя.
Біля нього сиділа дівчина і верзла непристойності, а в нього від її слів очі так і вигравали.
Швейк пив. Довгань, натанцювавшись, повернувся із своєю партнершою до стола. Потім усі вони співали, танцювали, безперестанку пили і поплескували своїх подружок. У тій атмосфері продажного кохання, нікотину та алкоголю все немов керувалося старим гаслом: «Після нас – хоч потоп».
Пополудні до них підсів якийсь вояк і запропонував зробити за п’ятірку флегмону[123] або зараження крові. Шприц, мовляв, при ньому, і він може впорснути їм у руку або ногу гас[124]. Після того будете, каже, лежати щонайменше зо два місяці, а якщо змочувати рану слиною,
«За Драшнера пана пригодонька сталась» – Драшнер Ладіслав – начальник 4-го департаменту празького управління поліції (відділення гром. порядку – скор. «четвірка»; аналог сучасної «поліції моралі»). На фотографії дійсно виглядає суворим і невблаганним.
…нахил до епікурейства – система поглядів давньогрецького філософа Епікура (341—270 рр. до н. е.), яка в повсякденній уяві асоціюється з потягом до земних насолод життя.
«шлапак» – чеський народний танець.
Гостре, гнійничкове запалення клітчатки, що виникає внаслідок пошкодження шкіри.
Цей засіб потрапити в лікарню був цілком випробуваний. Але сморід гасу залишається в пухлині і зраджує. Бензин кращий, бо швидше випаровується. Пізніше впорскували ефір з бензином, а ще пізніше досягли інших удосконалень.