Обирай себе. Як подолати страх та сумніви на шляху до повноцінного життя. Эмбер Рэй
Читать онлайн книгу.
повторюваний голос, який тебе стримує. Після цього спробуй використати чотири запитання, які Байрон Кейті пропонує у своєму методі під назвою «Робота»: 1. Це правда? (Якщо ні, переходь до 3.) 2. Ти абсолютно впевнений(-а), що це правда? 3. Як ти реагуєш і що стається, коли ти приймаєш цю думку? 4. Ким ти будеш без цієї думки?
Ми знешкоджуємо ці вигадки й піднімаємося над ними, коли повертаємось обличчям до дискомфорту замість відштовхувати його. Коли помічаємо, що історії, які ми собі розповідаємо, роблять нам боляче, і після цього запитуємо: 1) звідки прийшло це переконання? і 2) що воно каже про моє зростання? Саме в цьому полягає мистецтво обирати цікавість.
Коли я вперше стикнулася зі своїми вигадками про те, що нічого не варта, мені соромно і я «недостатньо хороша», то не одразу розуміла, що ті незручні почуття не були моїми ворогами. Я намагалася перебороти та прогнати цей дискомфорт, позбутися його. Думала, якщо взяти «часи, коли моє серце розбивалося на мільйони шматків», «горе, яке я не дозволила собі пережити» та «зраду десятилітньої давності» і скласти їх у коробку з милим бантиком, а саму коробку поставити на верхню полицю шафи, то незручні переживання зникнуть магічним чином. Через кілька років я була збентежена, коли виявила, що вони не тільки не зникають – вони посилюються!
Намагаючись бути оптимістичною, беручи якнайбільше з кожної миті й шукаючи позитив у будь-якій ситуації, я зрозуміла, що мені бракувало зростання, мудрості й світла, яке приходило в найтемніші часи. Рухаючись у бік боротьби, я рухалася до світла.
Лише коли я навчилася приймати й поважати свій внутрішній біль, коли мені стало цікаво, що ж він намагається мені сказати, я змогла відкрити глибшу любов, доброту та радість усередині. Я зрозуміла, що мої почуття не були проблемою. Лише те, як я ставилася до них.
Шеріл Стрейд, мемуаристка й авторка бестселерів, якось сказала на своєму семінарі: «У всіх нас є невидимий жахливий хтось, і ми маємо знайти спосіб співпрацювати з цими людьми». Замість того щоб «убивати їх», Шеріл пропонує спробувати поговорити з ними за келихом вина. Мені також подобається уявляти, як я цокаюся бокалом піно-нуару з моєю тривогою. Ми кружляємо келихи й робимо ковток, а потім я нахиляюся й кажу: «Слухай, я зараз уся до твоїх послуг. Що ти хочеш мені сказати?» Таке запрошення дає мені змогу зняти страшну маску «ворога» й побачити союзника, з яким я маю можливість познайомитися.
Нашi почуття не є проблемою. Лише наше ставлення до них.
Щоденник допитливості
Пригадай свій внутрішній голос, який викликає в тебе стрес. Зверху щоденника напиши: «Привіт, голос, що каже ___________________, я уважно тебе слухаю. Що ти хочеш мені розповісти?»
І саме це ми досліджуватимемо в наступному розділі «Міфи про тривогу». Коли ми повертаємося обличчям до страху, сорому, заздрості, синдрому самозванця, порівняння себе з іншими й до перфекціонізму, то рухаємося в бік радості, краси, магії, потоку, любові й дива. Розчищаючи шари переконань, які нам нав’язало суспільство в пошуках істинної правди, ми натрапляємо на три