Гріхи батьків. Джеффри Арчер
Читать онлайн книгу.
Квінн вимив свою миску та кухоль і акуратно сховав їх під ліжко.
– Коли роками живеш у приміщенні вісім на чотири, то використовуєш кожен дюйм простору, – пояснив він.
Гаррі стежив за його діями і міг лише дивуватися, скільки ж часу мине, перш ніж він зможе навчитися чогось у Квінна.
– А що тепер? – знову запитав Гаррі.
– Розподіл до роботи, – пояснив Квінн. – Я приєднаюся до Сідделла на кухні, але ми ще повинні переконатися, чи тебе пошлють у бібліотеку. Це залежатиме від того, який офіцер чергує. Проблема в тому, що у мене закінчується готівка…
Як тільки ці слова злетіли з вуст Квінна, двері знову відчинилися, і на порозі постав Геслер, ляскаючи кийком об рукавичку.
– Квінне, – сказав він, – негайно вирушай на кухню! Бредшоу – на пост номер дев’ять, приєднуйся до прибиральників.
– А я сподівався працювати в бібліотеці, пане…
– Мені байдуже, на що ти сподівався, Бредшоу! – глузливо мовив Геслер. – Я черговий по крилу і сам встановлюю тут правила! А до бібліотеки можеш заглянути у вівторок, четвер чи неділю між шостою та сьомою, як і будь-який інший в’язень. Це зрозуміло?
Гаррі кивнув.
– Ти більше не офіцер, Бредшоу, а просто в’язень, як і всі в цьому місці. І не гай часу даремно, сподіваючись мене підкупити, – додав він виходячи.
– Геслер – один із небагатьох охоронців, котрий не бере хабарі, – прошепотів Квінн. – Твоя єдина надія зараз – пан Свонсон, начальник в’язниці. Запам’ятай лише: він вважає себе інтелектуалом. Це мабуть, через те, що може прочитати рукописний текст. Окрім того, він також затятий баптист. Алілуя…
– А коли у мене з’явиться можливість з ним побачитися? – спитав Гаррі.
– Та будь-коли. Просто не забудь повідомити йому, що хочеш працювати в бібліотеці. Але на кожного в’язня він витрачає лише п’ять хвилин.
Гаррі опустився на дерев’яний стілець і обхопив голову руками. Якби не десять тисяч доларів, які Джелкс пообіцяв надіслати його матері, він використав би свої п’ять хвилин, аби розповісти начальнику правду про те, як опинився в Лейвенгемі…
– Тим часом я постараюсь якось перетягти тебе до кухні, – додав Квінн. – Це, може, й не те, на що ти сподівався, але краще, ніж прибирати в крилі.
– Спасибі… – щиро подякував Гаррі.
Квінн кинувся до кухні, не ждучи додаткових вказівок. Гаррі ж спустився сходами на перший поверх і пішов шукати пост номер дев’ять.
Дванадцятеро чоловіків – усі новачки, тісно згуртувалися і чекали вказівок. Ініціативу в Лейвенгемі не виказували – це могли потрактувати як вияв того, що в’язень хоче видатися розумнішим за офіцера.
– Візьміть відра, наповніть їх водою і прихопіть із собою швабри! – наказав Геслер.
Він усміхнувся зневажливо, занісши ім’я Гаррі в записник.
– Ти з’явився останнім, Бредшоу, тому чиститимеш лайно в нужнику весь наступний місяць.
– Але ж я не був останнім! – запротестував Гаррі.
– А