Остап Вишня. Невеселе життя. Группа авторов
Читать онлайн книгу.
ще до приходу поїзда прибути на вокзал і разом з лікарем О. Кричевським допоміг жінкам зайняти місця в чергу на плятформі станції. Наша допомога стала їм у пригоді, бо процедура здобуття місця у вагоні не була легкою.
Наступного дня у клюбі ім. В. Блакитного мала відбутись конференція Спілки робітників мистецтва (Робмис), на якій була заплянована доповідь Андрія Хвилі. Весь творчий ансамбль нашого театру був зобов'язаний прибути на цю імпрезу організовано під своїм прапором. Я рішив перед тим, як податись до театру, пройтись до університетського городу при Сумській вулиці, щоб подихати грудневим повітрям. Біля пам'ятника Каразинові, де сьогодні пишається пам'ятник Шевченкові, я зустрівся з Миколою Бажаном і Юрієм Яновським. Ця несподівана зустріч цього разу здалась мені особливо зворушливою… Ми ділились подіями останніх днів, вони цікавились вістями від Леся Курбаса, я відчував, що їхній настрій не сприяв творчій життєвій рівновазі. Ми проблукали по Харкові чимало часу, поки настала мені пора податись до театру, щоб звідтіль направитись до клюбу ім. Блакитного.
Заля літературного клюбу була заповнена по береги. Тема доповіді заступника наркома освіти Андрія Хвилі – «Сучасний стан театру на Україні». Андрій Хвиля словесними блискавками та громами розвінчував Леся Курбаса, прізвище якого зв'язував в один букет із Дмитром Донцовим і також з лідерами «Спілки Визволення України», які вже за десятьма замками сиділи по московських ізоляторах. Півторигодинна словесна еквілібристика промовця була розрахована на підготовку остаточного удару, який був уже спрямований на весь відродженський процес 20-их років. Шіллерівський мавр Хвиля напевно й не підозрівав, що кинджал піднятий над Курбасом повисне й над ним самим!
В антракті перед виступом київського хору «Думка» моя дружина Олімпія, приголомшена доповіддю Хвилі, запропонувала покинути це зборище. Мене ще цікавило, яке враження зробила на слухачів погромна патетика Хвилі і як вони реагуватимуть. Вона попросила мене довго не засиджуватись, все ж таки порішила сама йти додому. Після її відходу мене занепокоїла думка, чи щасливо вона добереться до нашого гуртожитку? Я кинувся по свій верхній одяг, щоб чимдуж разом з нею добратися до Жаткінського в'їзду.
Біля вхідних дверей стояв якийсь тип, а за дверима другий, у своїх відомих шапках та комірах. За рогом клюбного будинку я зайшов у двір за потребою. Та тут же підскочили обидва типи і схопили мене за руки з вигуком:
– Ми робітники ҐПУ – ідіть з нами!
Ми опинилися на вулиці Пушкіна, звідкіль було рукою подати до цієї установи на Чернишевській. Мені заманулось закурити, але цербери не дозволили витягнути цигарки з кишені. При тій нагоді я згадав, що, купуючи цигарки у воєнного інваліда-сліпця, який на вулиці біля театру постійно пропонував свій товар прохожим, цього разу я взяв їх у борг, бо він не мав здачі… І ось перед мною виринула проблема: як я тепер розплачуся з нещасним інвалідом? Цей борг довго не давав мені спокою. Всі дальші події і переживання переплітались у моїх думках із цим капосним боргом.
[На звороті аркуша]
1. Особые внешние приметы обвиняемого
2. Ст.