Енн із Ейвонлі. Люси Мод Монтгомери
Читать онлайн книгу.
учителювати… надто молода й дитинна.
Після усього, Енн тієї ночі пішла спати в досить похмурому настрої. Вона погано спала й за сніданком уранці виглядала такою блідою й зажуреною, що Марілла стривожилась і наполягла на тому, щоб дівчина випила горнятко пекучого імбирного чаю. Енн терпляче сьорбала його, хоча й не могла зрозуміти, як імбирний чай може їй допомогти. Якби ж то була якась чарівна заварка, здатна додати їй віку та досвіду, Енн випила б цілу кварту такого чаю, навіть не кліпнувши.
– Марілло, а що, як я не впораюся?
– Не думаю, що ти повністю провалиш цю справу в перший же день, а попереду буде ще багато днів. – сказала Марілла. – З тобою, Енн, біда в тому, що ти будеш сподіватися, що зможеш навчити цих дітей усього й одразу ж виправити усі їхні вади, і якщо все не станеться саме так, ти вважатимеш, що не впоралася.
V. У ролі вчительки
Коли Енн того ранку прийшла до школи – вперше в житті вона пройшла Березовою Стежкою, зовсім не помічаючи усієї краси довкола, – там було тихо й спокійно. Попередниця Енн навчила дітей, що ті до її приходу мають уже сидіти на своїх місцях, тож, коли Енн зайшла до класу, її зустріли виструнчені ряди бадьорих личок з тямущими й допитливими очима. Вона почепила свій капелюшок на вішак і стала перед учнями, сподіваючись, що не здається їм такою наляканою й дурною, як почувається, і що вони не помічають, як вона тремтить.
Минулого вечора вона просиділа майже до дванадцятої вечора, складаючи промову, яку збиралася виголосити перед учнями з нагоди початку навчального року. Вона ретельно її переглядала та вдосконалювала, а тоді вивчила напам’ять. Це була гарна промова з деякими дуже цікавими ідеями, особливо про взаємодопомогу та щире прагнення до знань. Єдина біда полягала в тому, що зараз вона не могла й слова пригадати.
Їй здавалося, що минув десь рік – а насправді близько десяти секунд – перш ніж вона тихенько проказала: «Візьміть, будь ласка, свої молитовники» і, затримавши дихання, безсило впала в крісло під шелест сторінок і грюкіт парт. Поки діти читали молитву, Енн угамувала своє хвилювання й оглянула купку маленьких паломників, яким належало пройти шлях до Царства Дорослих.
Вона, звісно, добре знала більшість із них. Її однокласники завершили навчання минулого року, але всі решта, за винятком першокласників та десятьох новачків, що прибули до Ейвонлі, ходили до школи разом із нею. Енн таємно почала відчувати більший інтерес до тих десятьох новоприбулих дітей, аніж до решти, у чиїх здібностях вона вже досить добре орієнтувалася. Безумовно, вони можуть виявитися такими ж посередніми, як і решта, але з іншого боку, серед них таки МОЖЕ бути якийсь геній. Ця думка викликала в Енн захват.
У куті за партою сам-один сидів Ентоні Пай. У нього було похмуре й непривітне лице, і він вороже поглядав на Енн своїми чорними очима. Енн одразу ж постановила собі завоювати прихильність цього хлопця і роззброїти цим родину Паїв.
В іншому куті класу був ще один дивний хлопчина, він сидів поруч з Арті Слоаном. Веселий на вигляд малий хлопчисько