Бесіди майстра Хай Тао про стратегію. Валерий Пекарь
Читать онлайн книгу.
гостя блиснуло щось таке, що спонукало Хай Тао зупинитися й уважно подивитися на нього.
– Але ми ж ще не почали?.. – напівствердно-напівзапитально вимовив Хай Тао.
Незнайомець посміхнувся й трохи схилив голову.
– Поєдинок відбудеться згідно з правилами, – підкрес-лив він.
Хай Тао швидко згорнув документ.
– Цілком можливо, у правилах написано, що поєдинок починається негайно, і той, хто завдав першого удару, вважається переможцем, – сказав Хай Тао. – Поки я читатиму, ти тим часом гепнеш мене палицею, і наш поєдинок буде завершено.
Обличчя незнайомця нічого не виказувало, як у професійних гравців в мацзян*.
– А якщо я триматиму тебе за зап’ястки, поки читатиму, а в правилах написано, що не можна торкатися супротивника до сигналу? Тоді я стану порушником правил, – вів далі майстер. – А якщо я накажу слугам потримати тебе, а правила це забороняють? Поки я не знаю правил, я програв. І поки я їх вивчаю, я теж програв.
І Хай Тао, не розгортаючи, жбурнув сувій у багаття, в якому слуги палили листя.
– Ну що ж, будемо битися за твоїми правилами, невідомий воїне! – виголосив він з посмішкою. – Нехай всі, хто бачить нас, стежать за дотриманням правил і визнають порушника тим, хто програв.
– Ти переміг, мудрий Хай Тао, – відповів незнайомець з глибоким поклоном. – Воістину, сила великого воїна не тільки в його м’язах.
– Ніколи не грайте з чужинцями за їхніми правилами, особливо, якщо не знаєте їх до пуття, – так закінчував зазвичай цю історію майстер Хай Тао, розповідаючи її своїм учням. – Будь-який ваш крок лише наблизить вас до поразки. І якщо ви потрапили в таку халепу, змініть правила. Це не більше нечесно, ніж змушувати вас грати за правилами, які від початку не залишають вам жодного шансу.
嚴重
Занадто серйозно
– Ви не можете адекватно оцінювати себе, поки ви ставитеся до себе надто серйозно, – говорив Хай Тао учням.
Але молодий учень Жень не послухав порад учителя. Адже він прийшов до Хай Тао, щоб опанувати військову майстерність, якій вирішив присвятити своє життя, – які ж тут жарти? Жень не пропускав занять, приходячи на них першим і йдучи останнім. Він прочитав всі книжки з військового мистецтва й вивчив їх напам’ять. Він ретельно випрасовував свій одяг і зав’язував пояс красивим вузлом. Він вирівнював по нитці смужки на своїй ковдрі та відбивав край табуреткою. Він був першим у теорії – й останнім на практиці.
Одного разу Хай Тао вирішив покласти цьому край. Він знав, що моралізаторство не приносить користі.
– Послухай, Жень, ти вивчив так багато правил. Але ти так і не вивчив «Шістнадцять Правил Великого Воїна», – сказав Хай Тао. – Може, тому в тебе нічого не виходить?
Молодий учень рвучко повернувся до вчителя, очі його загорілися.
– Але я ніколи не чув про них, учителю! – вигукнув він. – Ви навчите мене, правда?!
– Звісно, – з м’якою усмішкою відповів Хай Тао. – Почнемо