П’ятеро тікають разом. Энид Блайтон
Читать онлайн книгу.
сказала вона. – Напевно, йому не подобається, що мене звуть Джорджа. Він думає, це дуже дотепно. Він нестерпний!
– Гей ти, заткни пельку! – крикнув Едґарові Джуліан. – Бо отримаєш за це!
– Джорджа-манюня… – почав своє Едґар з дурнячою усмішкою на широкій червоній пиці. Джуліан зробив крок до нього, і той ураз чкурнув до будинку.
– Я його не терпітиму! – рішучо сказав Джуліан. – Дивно, Джорджо, як ти терпиш! Досі не дала йому по пиці, не наступила на ногу, не відкусила вуха абощо! Ти ж чудово вмієш битися!
– Ну… я, звісно, можу! – сказала Джорджа. – В мені все перевертається, коли я чую Едґарові дурні приспівки, на зразок цієї, ще й дражниться, але, бачиш, мама нездужає, і я дуже добре розумію: якщо візьмуся за Едґара, то пані Стик піде від нас і бідній матусі доведеться самій усе робити, а їй це не до снаги. Тому я стримуюся й, сподіваюся, Тіммі теж.
– Ти молодчина, подруго! – із захватом вигукнув Джуліан, знаючи, як важко Джорджі тримати себе в руках.
– Мабуть, піду зараз нагору до мами й дізнаюся, як вона почувається: може, принести їй сніданок у ліжко, – сказала Джорджа. – Притримаєш Тімоті? Якщо з’явиться Едґар, Тіммі може кинутися на нього.
Джуліан узяв пса за нашийник. Тімоті гарчав, коли Едґар виходив у садок, а тепер стояв спокійно, тільки ніс його ворушився, ніби намагаючись розпізнати якийсь запах.
Раптом з кухонних дверей вибіг шолудивий песик. Шерсть на ньому була брудно-білого кольору, у багатьох місцях ніби побита міллю, хвіст підібганий.
– Гаааав! – грайливо привітався Тіммі й рвонув до собаки. Він вирвався від Джуліана, бо був дужим псом, і хлопець не втримав нашийник. Тіммі із захватом накинувся на песика, який з переляку заскавулів і спробував утекти назад на кухню.
– Тіммі! До мене! – волав Джуліан. Але той не чув. Він щосили намагався відкусити песикові вуха, принаймні так усім здалося. Песик вищав, благаючи про допомогу, і на порозі кухні з’явилася пані Стик з пательнею в руці.
– Забери собаку!!! – несамовито заверещала вона й замахнулася пательнею на Тіммі, але той ухилився, і вона поцілила власного песика, який завищав іще дужче.
– Не бийте їх! – закричав Джуліан. – Ви можете їх скалічити. До мене, Тіммі!
Цієї миті з’явився Едґар, вигляд у нього був переляканий. Він підняв з землі камінь і вичікував нагоди, щоб пожбурити його в Тіммі.
– Не смій кидати камінь в нашого собаку, не смій! – закричала Енн. – Ти поганий і злий хлопець!
Посеред усього цього гамору з’явився дядько Квентін, злий і роздратований.
– Боже праведний! Що тут коїться? В житті не чув нічого подібного!
З дому прилетіла Джорджа рятувати свого улюбленця. Вона кинулася до собак і спробувала відтягти Тіммі. Батько загримав:
– Відійди зараз же, дурепко! Хто ж голіруч розбороняє собак! Де садковий шланг?
Шланг був приєднаний до водогінного крана. Джуліан підбіг і відкрив кран. Тоді підняв шланг і скерував його на собак. Струмінь води вдарив по них, і вони з подивом розбіглися. Джуліан помітив Едґара неподалік і не зміг