Явіть же нам ту силу спóвна,

      Хай творчість так у вас іде,

      Немов пригода та любовна.

      Буває, двох десь випадок зведе,

      А там пішли побачення й розмови,

      Щасливі сни й пробудження раптові,

      Надії хміль і гіркота оман, —

      І так незчуєшся, як вродиться роман!

      Таку і ви нам п'єсу дайте,

      В життя людське чим глибше заглядайте!

      Всі так живуть, а бачать так не всі,

      Тож покажіть життя у всій красі.

      Картини барвні, світло тьмяне

      Та іскра правди в млі омани —

      І наварили ви пиття,

      Що людям скрашує життя.

      І йде сюди замріяне юнацтво,

      Йому ваш твір – чудесне відкриття,

      І йдуть сюди вразливі на чуття,

      Для них ця гра – переживань багатство.

      І кожен тут знаходить щось своє

      І бачить те, що в нього в серці є.

      Ще здатні всі вони і до плачу й до сміху,

      Шанують пориви, із блиску мають втіху…

      Хто всього знав, тому попробуй догоди!

      Хто починає жить – подякує завжди.