Неужели настала война?

      Кровь и боль, равнодушие, слезы,

      Наш народ разделила стена,

      Наше счастье теперь под угрозой!

      Страшно, что против брата брат,

      Украина на Украину!

      Не вернуть всех погибших назад,

      Нас все дальше тянет в пучину.

      Мы рожали своих детей,

      Чтобы нация наша крепчала,

      Смерти чьих-то мужей, сыновей

      Показали, что этого мало.

      Не хватает любви у людей,

      Не хватает желания мира,

      Для кого-то деньги важней,

      Кто-то лепит себе кумира!

      Украина в наших сердцах!

      И дай Бог, наши дети узнают —

      Что такое любовь, а не страх,

      Что свободных ничто не сломает!

      Ты не бойся, моя Украинка,

      Не оставлю тебя я в беде,

      Ты большая – не в море соринка,

      И не нужно бояться людей.

      Мы едины с тобою, и знаешь,

      Что скажу я тебе, не тая

      Ты с судьбою своею играешь,

      Слёзы капают у алтаря.

      Ты не правильный пусть избираешь,

      Впрочем, стоит ли ныне болтать?

      Там, наверное, лучше нас знают,

      Как бесщадно людей убивать.

      Ты велика и очень красива,

      Потому я спрошу у тебя:

      "Будешь вместе со мною, с Россией?"

      Мы скучаем и любим, скорбя.

      Відшукаю тебе у засмаленим димом будинку.

      Чорний вхід, силует чоловіка в пітьмі.

      Я боюсь, захлинаюсь від запаху диму й крові.

      Різкий погляд крізь тьму, у грудях відбивається болем моїм.

      Екстреміст, затерті ім'я і обличчя.

      Я не знаю хто ти. Я не знаю навіщо прийшла.

      Підкорив і замкнув у обіймах своєї палкої свободи.

      Я залишусь назавжди. Відхрестившись від Богами даним ім'я.

      Відхрестилась, залишилась. Далі лиш сльози на дірках в шоломі.

      Ти назавжди пішов у тій сотні бравих козаків.

      Лиш залишив мені на грудях запах диму і крові гіркої.

      Не дізнаюсь ніколи твої мрії про сильних й здорових синів.

      Я мовчу. Не хвилину. Ця тиша у вічність.

      Пам'ять сотні відбита рубцями й болем тяжким.

      Все мовчить, лиш лежать у землі домовини героїв, українських

      повстанців, що віддали життя за вкраїнських синів.