Шепотун у пітьмі. Говард Филлипс Лавкрафт
Читать онлайн книгу.
інакше, ніж таким ось дивакуватим і фантастичним чином. «Звичайно ж, все це не могло бути тим, про що він говорив, – подумав я, – але з іншого боку, ця ситуація була дійсно гідною поглибленого дослідження». Цей чоловік безумовно був чимось неймовірно стурбований, і чомусь мені здавалося, що тривога його мала серйозне підґрунтя. Він висловлював свої думки та гіпотези дуже чітко та логічно, та й, врешті-решт, його історія дійсно дивним чином збігалася з деякими старими міфами, нехай навіть це були фантастичні та дикі індіанські легенди.
Те, що він дійсно чув тривожні голоси, які доносяться з гірських лісів, і дійсно знайшов незвичайний чорний камінь, про який говорив, було цілком можливим, попри химерні висновки, які він з цього зробив. Ймовірно, подібні пояснення йому навіяв той дивний чоловік, який стверджував, що він шпигун інопланетних істот, а пізніше наклав на себе руки. Очевидно, що цей бідолаха був справді божевільним, але поза тим йому вдалося вразити своєю збоченою інопланетною логікою наївного Еклі, чия свідомість вже була підготовлена до подібних ідей його фольклорними дослідженнями. Щодо недавніх подій, то судячи з того, що Еклі не міг більше тримати прислугу, його неосвічені працівники були так само, як і він, переконані в тому, що будинок ночами брали в облогу таємничі страшні істоти. Але собаки ж таки на щось гавкали…
Що стосується запису фонографа, зробленого Еклі, то думаю, що це були або звуки тварини, які оманливо нагадували людську мову, або звуки, які дійсно видавала людська істота, яка деградувала до стану нижчих тварин. І тут мої думки повернулися до чорного каменю з ієрогліфами і я почав розмірковувати про те, що вони можуть означати. А як бути з фотографіями, які, за словами Еклі, він збирався надіслати і які так налякали місцевих старожилів?
Знову і знову перечитуючи цей лист, я раптом несподівано для себе самого почав думати, що, можливо, аргументи моїх легковірних опонентів насправді значно серйозніші, ніж я припускав. Зрештою, навіть якщо не існує ніякої раси інопланетних монстрів, як свідчить фольклор, цілком можливо, що у цих диких горах мешкають якісь дивні істоти – жертви невдалої спадковості. І якщо це дійсно так, то ті дивні тіла у річках не здаються вже чимось неймовірним. Тоді цілком можливо, що старі легенди і недавні повідомлення справді мають під собою реальну основу? Але зізнаюся, мені стало соромно, що саме такий ось химерний і шалений лист місцевого відлюдника посіяв у мені сумніви щодо моєї правоти з приводу цьому питання.
Зрештою, я відповів на лист Еклі, проявивши дружній інтерес і попросивши уточнити подробиці. Відповідь прийшла практично відразу і містила, як і було обіцяно, кілька фотографій, які ілюстрували те, про що говорив Еклі. Виймаючи фото з конверта, я відчув дивну тривогу, ніби зараз перед моїми очима постане щось заборонене та лихе, оскільки, попри нечіткість зображень, знімки ці навіювали жах, який тільки посилювався тим фактом, що це дійсно були справжні фотографії – фактичні, візуальні свідоцтва, результат безособового процесу передачі реальності