Про військове мистецтво. Никколо Макиавелли
Читать онлайн книгу.
що у кожній країні хороші солдати створюються навчанням. Там, де не вистачає природних даних, вони заповнюються мистецтвом, яке в цьому випадку сильніше самої природи. Набір солдатів з чужинців не можна називати вибором, тому що вибирати – означає привернути до війська кращих людей країни і мати владу закликати однаково тих, хто хоче і хто не хоче служити. Зрозуміло, що такого роду відбір можливий тільки в своїй країні, тому що не можна брати будь-кого в землях, тобі не підвладних, і доводиться обмежуватися добровольцями.
КОЗІМО. Однак з цих добровольців одних ми візьмемо, інших відпустимо, і тоді це все можна назвати вибором.
ФАБРІЦІО. Ви певною мірою маєте рацію, але зважайте на недоліки такого способу, і тоді виявиться, що саме вибору тут ніякого немає. По-перше, добровольці з чужинців ніколи не належать до числа кращих солдатів, навпаки, це – покидьки [своєї] країни: бешкетники, ледачі, розгнуздані, безбожники, які втекли з дому, богохульники, гравці – ось що таке ці бажаючі. Немає нічого більш несумісного з духом справжнього і міцного війська, ніж подібні звичаї.
Якщо кількість цих людей значно більша за потрібну, то можна ще вибирати, але так як сам матеріал поганий, то і вибір не може бути хорошим. Однак часто буває, що їх приходить занадто мало; тоді доводиться брати всіх, і виходить вже не відбір, а просто наймання піхотинців. Так безладно набираються тепер війська в Італії та в інших країнах, крім Німеччини, і відбувається це через те, що людина стає солдатом не за велінням князя, а з власної волі. Скажіть тепер самі, які військові установи древніх мислимі у війську, набраному подібними способами?
КОЗІМО. Що ж робити?
ФАБРІЦІО. Те, що я вже сказав: набирати війська з власних громадян і за наказом князя.
КОЗІМО. А можна було б тоді ввести хоча б деякі древні установи?
ФАБРІЦІО. Звичайно, за умови, що в королівстві на чолі війська буде стояти сам князь або особа, обрана законною владою, а в республіці – хто-небудь з громадян, обраний полководцем; інакше добитися чогось хорошого дуже важко.
КОЗІМО. Чому?
ФАБРІЦІО. Відповім вам свого часу; зараз задовольняйтеся тим, що інакше не можна.
КОЗІМО. Якщо брати солдат у власній країні, то де, на вашу думку, краще їх набирати – в місті чи в окрузі?
ФАБРІЦІО. Всі письменники сходяться на тому, що краще обирати солдатів з окружних селян; це люди загартовані, виховані у праці, звиклі до сонця, вони не шукають тіні, привчені до використання залізного знаряддя, до земляних робіт, до переміщення вантажів, а крім того, вони прості і нехитрі. Однак я особисто вважав би, що так як є два типи солдат – піші та кінні, то піхоту краще набирати з селян, а кінноту – з городян.
КОЗІМО. Якого віку повинні бути солдати?
ФАБРІЦІО. Для зовсім нового війська я брав би людей від сімнадцяти до сорока. Якщо ж військо вже є, і треба було б його поповнити, то виключно сімнадцятирічними.
КОЗІМО. Мені не зовсім зрозуміла ця різниця.
ФАБРІЦІО. Я поясню вам.