Карти на стіл. Агата Крісті
Читать онлайн книгу.
вигнулись якоюсь незрозумілою дугою.
– Я навіть міг би показати вам деякі експонати, які зацікавили б вас із професійної точки зору, мсьє Пуаро!
– Отже, ви володієте приватним «Чорним музеєм».
– Тю! – Містер Шайтана зневажливо клацнув пальцями. – Чашка, з якої пив Брайтонський убивця, лом, яким користувався знаменитий грабіжник, – то якісь дитячі забавки! Я ніколи не став би возитися з такими речами. Я колекціоную лише найкраще.
– І що ж, на вашу думку, є найкращим з-поміж злочинної атрибутики з мистецької точки зору? – запитав Пуаро.
Містер Шайтана нахилився вперед і поклав два пальці на плече співрозмовника. Слова вирвалися різким шипінням із його вуст:
– Найкраще, мсьє Пуаро, – це самі люди, що вчиняють ці злочини.
Брови чоловічка легенько здійнялися вгору.
– Ага, бачу, я вас налякав, – промовив містер Шайтана. – Ах, мій любий, любий друже, ми з вами дивимося на ці речі наче з двох протилежних полюсів! Для вас злочин – це питання рутини: вбивство, розслідування, взятий слід і врешті-решт (ви ж бо, безумовно, свою справу знаєте) вирок. Мене ж такі банальності нітрохи не цікавлять! Мені байдужі будь-які неякісні екземпляри. А спійманий убивця – вже за визначенням невдаха. Він другосортний. Ні-ні, я дивлюся на справу з мистецької точки зору. Я колекціоную виключно найкраще!
– І те ваше найкраще – це…? – допитувався Пуаро.
– Мій сердечний друже… Це ті, чиї злочини не розкрили! Ті, кому вдалося уникнути покарання! Злочинці, які спокійно живуть собі серед нас, не викликаючи навіть тіні підозри щодо себе. Погодьтеся, що моє захоплення доволі цікаве.
– Власне кажучи, я використав би дещо інше слово для цього…
– Маю ідею! – вигукнув містер Шайтана, не звертаючи уваги на бельгійця. – Як щодо невеличкої вечері? Вечері, під час якої ви зможете познайомитися з моїми експонатами! Це справді пречудовий задум. Як це він мені раніше не спав на думку? О так, так… я це вже бачу, дуже добре бачу… Дайте мені трохи часу… тижня буде замало. Скажімо, ще за тиждень. Ви не будете зайняті? Який би нам обрати день?
– Мені підійде будь-який, – відповів Пуаро, вклонившись при цих словах.
– Гаразд… Тоді як щодо п’ятниці? Це у нас буде п’ятниця 18-го числа. Я собі зараз же внесу це в записник. Знали б ви, в якому я захваті від цієї ідеї.
– Не можу сказати те саме зі свого боку, – неспішно промовив Пуаро. – Не подумайте, що я невдячний за ваше люб’язне запрошення. Ні, це зовсім не так…
Шайтана перебив його:
– Проте це все шокує вашу тонку буржуазну натуру? Мій дорогий друже, ви повинні позбавитися обмежень, нав’язаних поліційною ментальністю.
Детектив повільно протягнув:
– Не буду заперечувати, що моє ставлення до вбивств цілковито буржуазне.
– Але, друже мій, чому ж так? Коли це якась дурнувата, абияк виконана різанина рівня м’ясника, то тут я мушу з вами погодитися. Проте вбивство може бути і справжнім мистецтвом! Убивця може бути митцем.
– Так-так, беззаперечно.
– То