Карти на стіл. Агата Крісті
Читать онлайн книгу.
украй офіційно, і це було настільки незвично для такого зібрання, що всі враз відірвалися від гри в бридж і прикипіли поглядом до суперінтенданта, а рука Енн Мередіт так і застигла в повітрі над піковим тузом.
– Із сумом повідомляю вам, – прорік він, – що наш господар, містер Шайтана, мертвий.
Місіс Лоррімер та доктор Робертс скочили на ноги. Деспард утупився в одну точку й насупив обличчя. Енн Мередіт тихенько зойкнула.
– Друже, ви впевнені в цьому?
Доктор Робертс, у якого одразу ж загострилися професійні інстинкти, стрімко перетнув кімнату, рухаючись швидким енергійним кроком, що так притаманний лікарям, коли ті мають засвідчити щось важливе.
Якось випадково на його шляху опинилася масивна постать суперінтенданта Баттла.
– Хвилиночку, докторе Робертс. Чи можете ви мені спершу сказати, хто заходив і виходив із цієї кімнати протягом вечора?
Робертс витріщився на поліціянта.
– Заходив і виходив? Я вас не розумію. Ніхто сюди не заходив і не виходив звідси.
Суперінтендант відвів погляд від лікаря.
– Це справді так, місіс Лоррімер?
– Абсолютно.
– Ані дворецький, ані інші слуги?
– Ні. Дворецький приніс тацю, коли ми взялися до гри. А потім він сюди не заходив.
Суперінтендант Баттл поглянув на Деспарда.
Той кивнув на знак згоди.
Енн також заторочила, майже задихаючись:
– Так, так, це правда.
– До чого все це, друже? – нетерпляче промовив Робертс. – Дайте мені його оглянути. Може, він просто знепритомнів.
– Він не знепритомнів, і даруйте, але я не дозволю нікому торкнутися його до приходу лікаря з поліційного відділку. Леді та джентльмени, містера Шайтану вбили.
– Вбили? – пролунав нажаханий голос Енн, яка не могла повірити в значення цього слова.
Деспард лише продовжував упиватися відсутнім поглядом кудись поперед себе.
– Як це вбили? – різко прокричала місіс Лоррімер.
– Святий Боже! – тільки й видобув із себе доктор Робертс.
Суперінтендант Баттл повільно кивнув головою. Цієї миті він скидався на порцелянову статуетку. Його обличчя зовсім не виражало емоцій.
– Закололи, – промовив він. – Ось як його вбили. Закололи.
А тоді раптово ошелешив усіх запитанням:
– Хтось із вас уставав з-за столу під час гри?
Він побачив, як вирази чотирьох облич навпроти нього враз змінилися. Там були страх, розуміння, обурення, сум’яття, жах, але нічого з того, що могло б хоч якось допомогти.
– То як?
Запала мовчанка, а тоді майор Деспард (він підвівся з-за столу і тепер стояв, як солдат на параді, повернувшись своїм вузьким розумним обличчям до Баттла) тихенько промовив:
– Гадаю, кожен із нас у той чи інший час уставав з-за столу – чи то взяти собі щось випити, чи то підкинути дров у вогонь. Я особисто робив і те, і те. Коли я підійшов до каміна, Шайтана спав у своєму кріслі.
– Спав?
– Ну,