Казки. Андрей Курков

Читать онлайн книгу.

Казки - Андрей Курков


Скачать книгу
куди подорожувати, – зовсім інша справа. А невідомо куди – це вже страшно.

      – Полетімо з птахами! – запропонував Васько.

      – А куди вони летять? – спитав Рижик.

      – В дуже теплі краї, на південь.

      – А раптом ми потрапимо з ними на північ, кудись у дуже холодні краї?! – засумнівалося цуценя.

      – Ти що, не знаєш, що всі перелітні птахи летять восени на південь, а весною назад?! – здивувався Васько Утюгов.

      – Мене цьому не вчили! – буркнуло цуценя. – І взагалі я всьому вчуся сам!

      – Ну, якщо ти не хочеш, я один полечу! – тепер образилось кошеня.

      – Чому це не хочу?! – підстрибнуло цуценя. – Дуже хочу, хочу в теплі краї!

      – Ну, тоді я піду шукати попутних перелітних птахів! – кошеня вистрибнуло з буди і перелетіло через ворота.

      Облетівши навколо села, Васько Утюгов побачив зграю диких качок, які збиралися в далеку дорогу. Він приземлився і підійшов до них.

      – Вибачте, – звернулося до них кошеня. – Ви випадково не на південь летите?

      Качки трохи налякалися й відсахнулися вбік, лише одна синьо-зелена птаха уважно оглянула Ваську і відповіла:

      – Так, ми на південь. А чому ви питаєте про це, поважний молодий коте?

      – Ми з другом зібрались подорожувати… – зніяковіло кошеня. – І ось хотіли б полетіти в теплі краї з якою-небудь зграєю.

      Качки оточили кошеня щільним кільцем, здивовано крякаючи і крутячи дзьобами.

      – А на чому ви полетите? – зацікавилась серйозна синьо-зелена качка.

      – Ні на чому. Самі полетимо, – відповів Васько.

      – Ви хочете сказати, що ви – літаючий кіт?

      – Так, – відповіло кошеня. – А мій друг – літаюче цуценя.

      – Хороша компанія! – усміхнулася серйозна качка. – Ну що ж, я не проти. Тільки летітимете у хвості зграї і якщо втомитесь – ми вас не чекатимемо!

      – Добре! – зраділо кошеня. – А коли ви відлітаєте?

      – Коли жаби проквакають опівдні.

      Васько Утюгов поважно попрощався із серйозною синьо-зеленою качкою і поспішив у Киселівку, щоб порадувати свого друга.

      Рівно опівдні качина зграя піднялася в небо. Вітер до того часу стих, і погода стала навдивовижу льотною. Качиний ключ, у хвості якого летіли цуценя і кошеня, плавно і повільно піднімався до самої небесної висоти. Далеко позаду залишилася рідна Киселівка, а знизу великим зеленим килимом розстелився ліс.

      Вони летіли і летіли. Кошеня і цуценя вже вибивалися із сил, коли качка, яка летіла попереду Васька, повернулась і сказала, щоб вони приготувалися до приземлення.

      – А як потрібно приготуватися? – спитало у неї кошеня.

      Качка невдоволено обернулась і сказала, що особисто їй байдуже, як вони приготуються.

      Тоді кошеня на льоту підняло хвіст, а цуценя перевірило, чи добре зав’язані його вуха.

      Приземлилися вони на великій галявині, оточеній з усіх боків низенькими молодими ялинками.

      – Ну як, не втомились? – підійшла до друзів серйозна синьо-зелена качка.

      – Трошки, – зізналось


Скачать книгу