Володимир Мономах. Володимир Ричка
Читать онлайн книгу.// ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 166.
21
Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 167.
22
Поппэ А. В. Русские митрополии Константинопольской патриархии в ХI столетии // Византийский временник, 1968. – Т. XXVIII. – С. 97–108. Порівн.: Назаренко А. В. Митрополии Ярославичей во второй половине ХІ века. // Древняя Русь: Вопросы медиевистики, 2007, № 1. – С. 85–103.
23
Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 173–174.
24
Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. 2. – С. 61.
25
Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 182.
26
Щавелева Н. Молитвы русской княгини как памятник древнерусской истории ХІ в. // Katolicyzm w Rosji i Prawoslawie w Polsce (XI–XX w) – Wydawca: Upowszechnianie Nauki – Oswiata “UN-O”, 1997. – S. 29–30.
27
Arrignon J. – P. A propos de la lettre du Pape Gregoire VII aux prince de Kiev Izjaslav //Russia Mediaevalis. – München 1977. – Tomus III. – P. 5–18.
28
Томашівський С. Українська історія. Старинні і середні віки. – Львів, 1919. – С. 54.
29
Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 204.
30
Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 216.
31
Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 247.
32
Див.: Моця О., Казаков А. Давньоруський Чернігів. – К., 2011. – С. 59–60.
33
Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 217.
34
Пресняков А. Е. Княжое право в древней Руси. – С. 391.
35
Лаврентьевская летопись //ПСРЛ. – Т. 1. – Стб.
36
Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 122–123.
37
Свого часу, коментуючи літописний сюжет про молодшого сина старого Кожум’яки, який зумів приборкати розлюченого бика і здолати в поєдинку грізного печеніга Г. М. Барац висловив припущення, що він зобов’язаний своїм походженням Біблії. Дослідник вважав його переосмисленням єдиноборства Давида з Голіафом (1 Цар. 17: 23–51) Див.: Барац Г. М. Происхождение летописного сказания о начале Руси. – К., 1913. – С. 102–105. На думку М. М. Корінного, «…народна легенда про виникнення назви міста від імені села Переї (Славної) веде до якоїсь невиразної хазарської традиції. Perea або Pereja – давня назва Лівобережжя Йордану в Палестині (мальовнича Переяславщина аналогічно знаходиться на Лівобережжі Дніпра). Таким чином, цілком допустимо єврейсько-хазарський вплив на вибір назви міста, поступово видозмінювався і трансформувався в сучасну назву. Найбільш сприятливим часом виникнення топоніма в цьому випадку слід вважати другу половину VIII – початок IX ст. (Див.: Коринный Н. Н. Переяславская земля, Х – первая половина ХІІІ века. – К., 1992. – С. 27–28).
38
Петрухин В. Я. Город и сакральное пространство: библейский миф в начальном русском летописании //Сакральная топография древнерусского города (Известия Института христианской культуры. – Т. 1.). – М., 1998. – С. 26.
39
Питання локалізації цього міста та його ролі у дунайських війнах Святослава залишається дискусійним у науці. Див.: Перхавко В. Б. Летописный Переяславец на Дунае //Древнейшие государства