Історія Флоренції. Державець. Никколо Макиавелли
Читать онлайн книгу.
народ. Тому він виявлявся головним, коли виникали розбіжності або починались які-небудь виступи, і до нього звертались усі, хто хотів добитися чогось незвичайного. Через це його ненавиділи багато найшанованіших громадян, і ненависть ця посилилась до того, що в партії чорних почався розкол, бо месера Корсо підтримували сила і вплив приватних осіб, а супротивники його спиралися на державу. Та власне особистість його була оточена таким ореолом могутності, що всі його боялись. І от, щоб позбавити його симпатій народу, було застосовано найбільш відповідний для цього засіб: поширили чутки, що він замислив установити тиранію, а переконати в цьому кого завгодно було нескладно, настільки його спосіб життя відрізнявся від притаманного приватній особі. Думка ця ще зміцнилася, коли він узяв за дружину одну з дочок Угуччоне делла Фаджола, ватажка ґібелінів і білих, людини вельми впливової в Тоскані.
Цей шлюб, тільки-но про нього стало відомо, додав мужності супротивникам месера Корсо, які й підняли проти нього зброю. З тієї самої причини народ не тільки не захотів захищати його, а й переважно приєднався до його ворогів. Супротивників його очолювали месер Россо делла Тоза, месер Пацціно деї Пацці, месер Джері Спіні та месер Берто Брунеллескі. Вони зі своїми прибічниками та більшістю народу зібрались, озброєні, біля Палацу синьйорії, з постановою якої месеру П’єро Бранка, капітану народу, було надано документ, який звинувачував месера Корсо в тому, що він за допомогою Угуччоне збирається встановити тиранію. Потім його закликали постати перед судом і заочно засудили як заколотника. Між обвинуваченням і вироком минуло не більше ніж дві години. Після того як вирок було винесено, члени Синьйорії в супроводі народних загонів, які йшли під своїми прапорами, вирушили заарештовувати месера Корсо. Той зовсім не злякався ні того, що друзі покинули його напризволяще, ні вироку, ні влади синьйорів, ні численності ворогів, укріпив свою оселю, сподіваючись протриматись у ній, доки на допомогу йому прийде Угуччоне, за яким він послав. Довкола його будинку і на прилеглих вулицях зведено було барикади, які його озброєні прибічники захищали так люто, що народ, попри свою величезну численну перевагу, не в змозі був захопити. Бій усе-таки був вельми кривавий, з обох сторін було багато вбитих і поранених. Тоді народ, бачачи, що на відкритій місцевості йому нічого не досягти, захопив сусідні з оселею Корсо будинки, пробив мури і вдерся до месера Корсо таким шляхом, про який він і не подумав. Месер Корсо, бачачи, що він оточений зусібіч, і не розраховуючи вже на допомогу Угуччоне, вирішив, якщо перемога неможлива, хоча б спробувати врятуватись. Очоливши разом із Герардо Бордоні загін найсміливіших і найвідданіших своїх друзів, він раптом напав на ворогів, із боєм прорвався крізь їхні ряди та вибрався з міста через браму Кроче. Їх, однак, завзято переслідували, і на березі Аффріко Герардо загинув під ударами Боккаччо Кавіччулі. Месера ж Корсо наздогнали