Поштове відділення Лікаря Дуллітла. Бюро погоди. Хью Лофтинг
Читать онлайн книгу.
і з усієї своєї сили вдарив нею по дверному замку. Двері з ляскотом розчахнулися навстіж, і Лікар кинувся всередину.
А на кораблі моряки все ще боролися з птахами. Капітан, побачивши, що ніякий керманич не зміг би управляти кораблем, якщо тисячі крил мерехтять у нього перед очима, віддав наказ зупинити корабель на деякий час і дістати шланги. І тоді потужний струмінь води був спрямований на мартинів навколо рульового, так що вони більше не могли прорватися до нього. Корабель знову почав просуватися вперед і ще більше наблизився до мису.
Усередині маяка темрява виявилася ще непрогляднішою. З витягнутими перед собою руками Лікар поспішив уперед і перше, що він зробив, – це спіткнувся об чоловіка, який лежав на підлозі зовсім недалеко від дверей. Не затримуючись, аби подивитися, що з ним сталося, Лікар перескочив через тіло і почав навпомацки підніматися по гвинтових сходах вежі, яка вела до великої лампи нагорі.
Тимчасом Чап-Чап стояла внизу біля дверей і дивилася понад морем на щогловий ліхтар корабля, який, після короткої затримки, тепер знову йшов прямо на скелі. У кожен момент вона чекала, що потужний промінь лампи маяка освітить море, як тільки Лікар запалить її, щоб попередити моряків про загрозу. Та замість цього вона почула переляканий голос Лікаря, який кликав з верху сходів:
– Чап-Чап! Чап-Чап! Я не можу засвітити її. Ми забули взяти сірники!
– А куди ви поділи свої сірники, Лікарю? – відгукнулася Чап-Чап. – Вони завжди лежали у вас у пальті.
– Я полишив їх поряд зі своєю люлькою на столі, – долинув Лікарів голос з верху темних сходів. – Але сірники мають бути тут десь у маяку. Ми мусимо їх знайти.
– А який у нас шанс це зробити? – прокричала Чап-Чап. – Тут тьма чорна-чорнюща. А корабель наближається з кожною хвилиною.
– Пошукай у кишенях чоловіка, – відгукнувся Джон Дуліттл. – Швидше!
За хвилину Чап-Чап пройшлася по всіх кишенях чоловіка, що нерухомо лежав на підлозі.
– Нема в нього ніяких сірників, – закричала вона. – Жодного!
– Не з нашим щастям! – прошепотів Джон Дуліттл.
А потім у маяку запанувала тиша, поки Лікар нагорі, а Чап-Чап унизу зажурено думали про корабель, який пливе назустріч катастрофі через те, що в них не знайшлося сірників.
Та раптом посеред чорної німоти зазвучав тоненький, солодкий голосок, що виспівував десь недалеко.
– Чап-Чап! – вигукнув Лікар пошепки. – Ти це чуєш? Канарка! Десь тут співає канарка! Скоріш за все в клітці на кухні маяка!
А вже через секунду він стрибав униз по сходах.
– Бігом! – кричав він. – Нам треба знайти кухню. Ця канарка має знати, де тут тримають сірники. Шукай кухню!
Потім вони обоє, постійно спотикаючись у темноті й обмацуючи стіни, натрапили нарешті на низенькі двері, відчинили їх і полетіли вперед головою вниз по короткому східцевому прольоту, який вів на кухню. Це була маленька підземна кімната, щось схоже на підвал, вирізаний прямо в скелі, на якій стояв маяк. Якщо тут і горів був якийсь вогонь у каміні