Мюнхен. Роберт Харрис
Читать онлайн книгу.
повагалася, а тоді підвелася й тихо постукала в двері до ПЗМ. Просунула всередину голову. Г’ю розчув лише її слова:
– Містер Леґат просить прийняти його.
Пауза.
– Каже, це дуже важливо.
Знову пауза.
– Авжеж, думаю, варто його прийняти.
У відповідь почулося гучне бурчання.
Вона відійшла, пропускаючи Г’ю. Проходячи повз, він з такою вдячністю поглянув на неї, що вона зашарілася.
Приміщення було грандіозне: до стелі щонайменше футів двадцять; це підкреслювало мініатюрність сера Александера. Він сидів не за своїм столом, а за столом нарад, що був завалений різнокольоровим папером: білі аркуші – для протоколів і телеграм, світло-блакитні – для чернеток, рожевувато-лілові – для депеш, аквамаринові – для документів Кабінету міністрів, а поміж ними – коричневі теки великого формату, зав’язані рожевими стрічечками. На носі у постійного заступника міністра сиділи окуляри з круглою оптикою в роговій оправі, поверх яких на Леґата був скерований дещо роздратований погляд.
– Слухаю.
– Перепрошую за клопіт, сере Александере, але, думаю, вам слід побачити це негайно.
– О боже, що там ще?
Кедоґен простягнув руку, узяв п’ять машинописних сторінок, поглянув на перший рядок:
Auf Anordnung des Obersten Befehlshabers der Wehrmacht.
Він спохмурнів, потім перегорнув у кінець:
gez. ADOLF HITLER
Für die Richtigkeit der Abschrift:
ZEITZLER, Oberstleutnant des Generalstabs
Леґат із задоволенням побачив, як заступник міністра випростався у кріслі.
Документ був директивою Гітлера: «Війна на два фронти з напрямом головного удару на південний схід, стратегічна група військ «Ґрюн».
– Де, хай йому біс, ви це роздобули?
– Мені це вкинули в домашню поштову скриньку півгодини тому.
– Хто?
– Я їх не розгледів. Якийсь чоловік в автівці. Власне, двоє.
– І нотатки не було?
– Ні.
Кедоґен розчистив місце на столі, поклав документ перед собою і схилив над ним непропорційно велику голову. Він читав з граничною зосередженістю, притиснувши кулаки до скронь. Німецькою він володів добре: працював послом у Відні влітку 1914 року, коли вбили ерцгерцога Франца Фердинанда.
Необхідно протягом перших двох-трьох днів створити ситуацію, яка продемонструє ворожим державам, які бажають втрутитися, безнадійну військову позицію чехів…
Армійські формування швидкого розгортання повинні спритно й енергійно здолати прикордонні укріплення і стрімко прорватися в Чехословаччину, знаючи, що їх швидко підтримають основні мобільні частини…
Для несподіваного нападу на Чехословаччину слід задіяти головні сили люфтваффе. Літаки повинні перетнути кордон одночасно з першими частинами сухопутних військ…
Закінчуючи читати сторінку, Кедоґен перевертав її й акуратно відкладав праворуч. Дійшовши до кінця документа, він підрівняв аркуші.
– Екстраординарно, –