Мертва зона. Стивен Кинг
Читать онлайн книгу.
над нею весь час. У неї з ним було небагато оргазмів, але декілька з них принесла сама його грубість, і за кілька тижнів до закінчення їхніх стосунків вона вже почала була відчувати сексуальну жадобу зрілої жінки, бажання, котре запаморочливо перепліталося з іншими почуттями: неприязню до Дена і до себе самої; відчуттям, що секс, який так сильно залежить від приниження й домінування, не може повною мірою вважатися хорошим; презирством до себе за нездатність покласти край стосункам, заснованим на руйнівних почуттях.
А цього року все швидко закінчилося. Його відрахували.
– Куди ти збираєшся далі? – боязко спитала вона, сидячи на ліжку його сусіда по кімнаті, поки він закидав свої речі у дві валізи.
Вона хотіла озвучити й інші, більш особисті питання. «Ти будеш десь недалеко? Шукатимеш роботу? Вечірні курси? У твоїх планах є місце для мене?» Останнє питання вона не була спроможна поставити найбільше за всі інші. Бо не була готова до жодної відповіді. Його відповідь на її єдине нейтральне питання і без того шокувала.
– Мабуть, до В’єтнаму.
– Що?
Він потягнувся до полиці, перебрав там папірці й кинув їй листа. Той прийшов з призовного пункту в Бенґорі – повістка з наказом з’явитися для медогляду.
– А ти не можеш викрутитися?
– Ні. Може. Не знаю. – Він запалив цигарку. – Я, мабуть, не пробуватиму викручуватися.
Вона вражено дивилася на нього.
– Мені набрид цей пейзаж. Коледж, тоді робота, тоді дружинонька з’явиться. Ти, мабуть, подавала заявку на місце дружиноньки. Не думай, що я про це не міркував. У нас би не вийшло. Ти знаєш це, і я теж. Ми не підходимо одне одному, Саро.
Отримавши відповідь на всі свої питання, вона втекла і ніколи більше його не бачила. Кілька разів зустрічала його товариша по кімнаті. Той отримав від Дена від січня до червня три листи. Його призвали й направили кудись на південь, на базову підготовку. І то були останні новини, які чув Денів сусід. Й останнє, що чула про нього Сара Брекнелл.
Спочатку вона думала, що все буде добре. Усі ті сумні та тужливі пісні, що завжди трапляються на радіо в машині після півночі, нібито не мали до неї жодного стосунку. Як і кліше про кінець роману, і напади плачу. Вона не підхопила нікого на швидку підміну і не пішла по барах. Більшість вечорів вона тихенько вчилась у своїй кімнаті. То було полегшення. Усе закінчилося чисто.
Тільки після зустрічі з Джонні на дискотеці учнів, що тільки перейшли до старшої школи (вони обоє потрапили туди наглядачами від школи, обох витягнули жеребом), вона зрозуміла, яким жахливим був її останній семестр. Ти нічого не бачиш, бо воно дуже близько, воно частина тебе. Зустрілися якось коло прив’язі в західному містечку два віслюки. Один – міський, на ньому тільки сідло й більш нічого. А другий належить золотошукачеві, він навантажений пакунками, причандаллям для табору і готування їжі, а ще чотирма мішками з рудою на сотню кілограмів. Його спина вигнута від ваги, як розіпнута