Лихе око. Андрей Кокотюха
Читать онлайн книгу.
невістка – кинула, мов подачку. Навіть маючи велике бажання, Віра не почне життя спочатку.
– Дуже хоче. Має плани, доволі великі. Хіба ти не помітила?
– Я побачила жінку, злу на весь світ.
– Ти побачила жінку, люту на всіх нас разом і на кожного окремо. Тому мені й прикро за Сотників. Обоє потрапили під роздачу, бо опинилися не в той час і не в тому місці.
– Через тебе, між іншим, – нагадала Єва.
– Не будемо зараз, за чотири роки, шукати винних. Досить того, що Віра їх шукає.
– Знайшла.
Віктор пригальмував на світлофорі – вони їхали через центр Житомира.
– За великим рахунком, не через мене, а через нас. Рома попросив мене про послугу. Я порадився з тобою. Ніхто не був проти. І потім теж, коли всі про все домовлялися, навіть голосували, мов у парламенті.
– Розкажи мені ще трошки про колективну відповідальність, – гмикнула Єва. – Твоя сестра, по-моєму, від усіх життєвих негараздів поїхала головою.
– Не скажи. У Віри голова ясна, як ніколи. Зібрала нас усіх під приводом, який не давав змоги їй відмовити. День народження, перший після ув’язнення.
– Вона зробила подарунок собі. Тепер ми пересварені, хай навіть не всі раніше були аж такими дружними. Особливо Зої це стосується.
Світлофор блимнув зеленим.
– Насправді Зоя – найкраще, що могло статися з тим телепнем Антоном. Не можна так про покійників, та хай уже Бог мені простить. – Віктор перехрестився, рушив далі. – Вона не проста, згоден. Мала певний розрахунок, бо я, хоч убий, не повірю в її щирі почуття до мого нещасного недолугого племінника. І, визнай це, дуже спритно, розважливо розпорядилася успадкованим після його загибелі майном.
– Віру колишня невістка образила. Визна´ю.
Фролов пропустив поперед себе кілька автівок, потім повернув, де треба.
– Подумаймо про інше, Єво. Про нас із тобою. Я дуже добре знаю свою двоюрідну сестричку. Чи не найкраще з вас усіх. Для неї родичів не існувало, хіба крім рідного сина. Заради нього, нехай Антон і був телепнем, Віра була готова на все.
– Ми відчули це на собі, – мовила Єва. – Але не забувай: так ставиться до своїх дітей більшість матерів у всьому світі. Зараз не перебільшую ні грама.
– Гроші родичів не люблять – такий Вірин життєвий принцип. – Фролов дивився на дорогу, говорив і, здавалося, не слухав дружину. – Сьогоднішній її вибрик довів, що для неї нічого не помінялося. І мені справді не зрозуміло, в який спосіб сестра намагається отримати оту компенсацію. Чим тиснутиме на всіх і кожного.
– Та історія, чотири роки тому…
– Дурня, – різко обірвав Фролов. – Ти забула, то я тобі нагадаю. За першою освітою я юрист. І якби мав поряднішого партнера, то фірма «Фролов і партнер» досі б квітнула й пахнула. Бог із ним, то в темному минулому. Кажу тобі, як непоганий юрист: тією історією Віра не може тиснути на нас повноцінно. Всі замазані? Згоден. Я давав поради, які знадобилися? Так. Я підключив потрібних людей? Було діло. Тільки є, Єво Іванівно, ота правда, розкриття якої ти, конкретно