Діти не можуть полюбити прибирання, якщо для батьків це важка повинність. Якщо тато миє підлогу з виразом страшної муки на обличчі, а сміття виносить, щось белькочучи під ніс; якщо скуйовджена мама оскаженіло вимахує шваброю, жаліючись на те, що її працю ніхто не цінує; якщо мити посуд чи прибирати зі столу – це покарання за провини, навряд чи дитина ставитиметься до наведення ладу з любов’ю і захватом. Якщо ж прибирання в радість, робиться гуртом, з примовками, жартами, підбадьорюванням, навіть конкурсами на те, хто перший встигне винести сміття, то й емоції воно приносить геть інші.

      Один із моїх яскравих дитячих спогадів – про те, як я прийшла в гості до свого друга Дениса, який разом із татом якраз прибирав у своїй кімнаті. Грала весела музика, тато тримав картонну коробку, в яку Денис із задоволенням жбурляв зім’яті папірці, зламані іграшки та інші непотрібні дрібниці. Я доєдналася, і ми із захватом швидко та весело навели лад у хлопчачій спальні. Поскладали книжки, підмели та вимили підлогу й пішли у двір витріпувати покривало й килимок. Денисів тато перекинув одне й інше через поперечину турніка, й ми, по черзі завзято лупаючи пластиковою вибивачкою, реготали, здіймаючи пилючні хмари. Це було найкраще генеральне прибирання в моєму житті. Я, дівчинка, яку усією родиною вмовляли поскладати власні іграшки, із завзяттям допомагала хлопцю прибирати в його кімнаті.

      Влаштуйте з домашніх прибирань щось приємне та особливе для усієї родини, вмикайте музику, організовуйте «чисті банкети» після завершення роботи, «відпочинкові валяння», прогулянки або рушайте у парк розваг. Можна розділити територію або функції між собою та придумати щось на кшталт прибиральних перегонів, можна навпаки – прибирати у кожній кімнаті разом, співаючи пісень або розповідаючи якісь секрети. Основна ідея – сповнити процес наведення ладу позитивними емоціями, перетворити рутинний домашній обов’язок на захоплюючу пригоду.