Льодовик. Олександр Вільчинський
Читать онлайн книгу.
колись викупити, також багато рослин: вазони у коридорах, у кімнатах і «зимовий сад» із великою пальмою та лимонними деревами у пентхаусі на Міховій половині. Поки є рослини, доти є і ми – це тепер наше все. Тепер навіть чоловіки жінкам дарують переважно вазонки. Хоча і жінки в боргу не залишаються… Мені он Ліда привезла дві малюсіньких туйки. Тепер маю їх обприскувати двічі на день, хоча одній уже, мабуть, нічого не допоможе. І це ще на додачу до щільної шеренги інших малих і великих вазонів. Правда, серед них половина – кактуси різних видів, а їх, як відомо, чим рідше підливаєш, тим краще ростуть.
Ці роки для всіх нас стали часом великих потрясінь та випробувань, коли ще ніхто не знав, чим усе це закінчиться і чи коли-небудь закінчиться взагалі. А коли наступ льодовика враз зупинився, то виявилося, що у Європі під багатометровим крижаним щитом враз зникла ціла велика країна – Російська Федерація, принаймні європейська її частина, то майже вся. Прибалтійські низовини перетворилися на тундру, а плоскогір’я Центральної Європи тепер нагадували дольодовиковий Східний Сибір десь у районі Верхоянська чи Ойм’якона. Решта території стала частково тайгою, частково субарктичним степом, а там, де тепле дихання Гольфстріму і до того не вельми відчувалося – на великій Східноєвропейській рівнині, запанувала льодяна пустеля. Така само, як і у Північній Скандинавії, десь майже по Стокгольм, а потім через Ботнічну затоку. Крива кишка Ботнічної затоки опинилася цілком під Льодовиком. Фінляндії залишилася лише вузька смужка у трикутнику Турку – Гельсінкі – півострів Ханко, де тепер скупчилися всі фіни, якщо, звісно, не рахувати розсипаного маку Аландських островів.
Ще один епіцентр льодовикового наступу – Альпи. Вся Швейцарія, за винятком долини Женевського озера, у якому несподівано з’явилися гідротермальні джерела, забили гейзери, як і Скандинавія, вкрилася твердими льодовиковими полями, які зливалися із гірськими льодовиками, що тепер також розрослися неймовірно. Ці гірські і передгірні льодовики знищили Швейцарію, але швейцарські банки залишилися. Просто тепер вони були під льодом. Швейцарці поробили до них тунелі, системи провітрювання і безпеки працювали безвідмовно, як і їхні знамениті годинникові механізми. Весь інший простір на північ від Альп вкрила все та ж безкрая степ-тундра.
Льодовик також захавав майже всю європейську частину Російської Федерації, за винятком південних областей, і не подавився. Розростання велетенського континентального льодовикового щита майже співпало із її західним державним кордоном. Зупинилося десь приблизно на межі Нарва – західна околиця Смоленська – південна околиця Воронежа. Далі – вниз по Дону, дугою вгору і знову вниз до самого Волгограда-Сталінграда-Царицина… Цю мапу земного обледеніння часто показують по телевізії, друкують газети, вона у мене завжди перед очима.
Якщо рухатися руслами рік, куди льодовик дійшов найдальше, то Доном до самої станиці Вешенської, а Волгою – вважай проковтнув Волгоград. Росіяни у терміновому