Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова
Читать онлайн книгу.
за жінками, щоб ударити ножем зі спини. Ти не чоловік. Я зніму свою спідницю й одягну її на тебе!!!
Усі у дворі стали сміятись. Адже це ганьба – ударити зі спини! Ганьба чоловікові – вдягти спідницю! Якісь люди підбігли і дядька Адама, з ножем у руці, відігнали, а мама й тьотя Валя пішли. Тоді дядько Адам почекав, доки вони відійдуть далі, і прийшов нас лякати. У двері гупати.
Поля
Дядько Адам підмовив алкашів і злодіїв. Вони тьоті Валі погрожують. Тьотю Валю захищають дядько Валера, ми й тьотя Фатима.
Учора ввечері дядько Адам зламав-таки замок у квартирі тьоті Валі й увірвався туди. П’яний. З пістолетом. А ми по телевізору серіал дивились: я, мама, Альонка й тьотя Валя. Мама вхопила сокиру, взяла дядька Адама під руку й вивела з квартири тьоті Валі. Сказала:
– Ще раз прийдеш, я постукаю по тобі, як по колоді! І пістолет тобі не допоможе!
Адам, похитуючись, утік.
Я пішла до 6-го класу.
Мама хоче квартиру продати за п’ять тисяч рублів. Тьотя Мар’ям допомагає продати. Але ніхто не купує. Дають одну або дві тисячі. На це не можна виїхати.
Сонячно.
Я уроки пишу. У школі всяке. Раніше дружили, тепер усі вороги.
Не було коли писати. Ми подорожували: я, мама, Альонка й тьотя Валя. Їхали на автобусі й бачили гори! І віслюка!
Ми були в місті Моздоку. Побували в двох селах Ставропольського краю. Там живуть добрі росіяни. Мама й тьотя Валя хотіли купити маленький будиночок, щоб ми разом жили. Мама свою квартиру продасть, а тьотя Валя свою. Так вирішили. І купимо один будинок! Ми з Альонкою будемо завжди як сестри.
Люди в російських селах, як тільки дізнавалися, що ми з Ґрозного, відразу кликали в гості, годували, чай давали. Нам іграшки тьотя Лизавета подарувала й бабуся Ольга.
Обіймали. Казали, ми можемо жити в них певний час. Місцеві люди біженцям допомагають. З городів їжу приносять. Речі збирають. Нам мішків надавали! Ми навіть забрати все не змогли.
Ми знайшли будинок біля річки, за сім тисяч. Риба в річці та гриби в лісі. Нас там до школи беруть. Директорка добра. Мені все дуже сподобалось!
Потім ми повернулися, хотіли квартири продати. Але ніхто не купив. Тьотя Валя подумала й вирішила, що тут її чоловік похований, рідні. Що, мабуть, не треба їхати. Може, буде мир?
Мама любить Ґрозний. І ми залишилися.
Приходили в гості дід Шаміль і двоє його синів. Сказали, що в місті небезпечно. Багато людей хочуть воювати. Мама дала їм чай і жартувала.
Дід Шаміль шляхетний. Має довгу бороду. Любить книжки. Мама багато йому книжок подарувала з бібліотеки дідуся Анатолія. Деякі книжки не згоріли. Дід Шаміль повну машину зібрав.
Його сини дорослі, але коли він говорить – вони мовчать. Тільки якщо він їм дозволить, вони говорять. Це звичай такий. Мені вони принесли халви та цукерок.
Мама красива в новому халаті й зеленій хустці.
День народження був учора в Альонки. Тепер має 10 років. Але мені 11 скоро! Я головніша!
Знову світло відключили. Сидимо в темряві. Пишу при свічці.
Сусіди