Пригоди барона Мюнхгаузена. Рудольф Эрих Распе
Читать онлайн книгу.
я два дні не міг уполювати одного зайця. Діанка без перестанку виганяла його, але під постріл він ніяк не потрапляв. Я ніколи не вірив у чаклунство – надто добре знав світ і бачив чимало дивацтв. Але у тому випадку я вже зовсім не тямив, що відбувається. Нарешті заєць підвернувся- таки мені, і я пустив йому навздогін свій заряд. Вухань покотився по траві, та відгадайте, що я побачив! Окрім чотирьох лап під черевом, він мав іще чотири на спині. Коли дві нижні пари втомлювалися, він перевертався, немов управний плавальник, який уміє рухатись у воді на животі та спині, й утікав знову з подвійною прудкістю на двох інших парах лап, що встигли тим часом відпочити.
Ніколи після того трапунку не бачив я таких зайців, та й тоді ні за що не вдалося б мені це, якби не було в мене такого чудового собаки. Діанка такою мірою перевершувала всіх представників собачого роду, що я без вагань назвав би її єдиною і неповторною. Однак на таке визнання, поза сумнівом, заслужив другий мій собака, левретка.
Вона була не така вже й красуня, але жвавішої за неї тварини я не зустрічав. Якби ви, панове, побачили її, то замилувалися б нею і вже не дивувалися б тому, що я так сильно її любив, завжди брав із собою на полювання. Щоб вислужитися мені, ця левретка бігала так стрімко, так часто і так довго, що стерла собі ноги аж до живота. Відтоді ще не один рік вона слугувала мені на полюваннях за таксу.
Проте коли вона була ще молодою і довгоногою, то якось погналася за зайцем, який видався мені підозріло товстим. На мою нещасну левретку шкода було й глянути: вона вже мала от-от ощенитись, але не могла вгамуватися і щосили летіла за здобиччю. Я навіть верхи ледь устигав за нею, аж зрештою взагалі відстав. Зненацька до мене долинув гавкіт цілої зграї собак, але тихий та ніжний. Я й не знав, що собі думати. Під’їжджаю ближче – а переді мною диво-дивина.
Зайчиця просто на бігу привела на світ зайченят, а моя левретка ощенилася. Та ще й до всього обидві матусі мали однакову кількість дитинчат. Зайченята інстинктивно кинулися втікати, а цуценята, також відрухово, погналися навздогін за ними і, зрештою, навіть загнали новонароджену дичину. Отак я виїхав на полювання з одним собакою, а повертався з шістьма, ще й загнавши шістьох зайців.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.