Біла принцеса. Філіппа Ґреґорі
Читать онлайн книгу.
це хлопчик. Хіба така вродлива жінка, як ти, може зробити мені інший подарунок, аніж народити гарного сина?
– Я повинна мати свою матір поруч із собою, – категорично заявила я.
Я подивилася на його обличчя й побачила зблиск емоції, якої ніколи не сподівалася на ньому побачити. Його карі очі були теплими, його рот – лагідним. Він мав вигляд закоханого чоловіка.
– Мені вона потрібна в Шотландії, – сказав він, але його голос пролунав лагідно.
– Я не зможу народити дитину без неї тут. Вона має бути зі мною. А що, як щось складеться погано?
Це був мій найбільший козир.
Він завагався.
– Вона й справді допоможе тобі народити нашого хлопчика?
Я похмуро кивнула.
– Вона має бути зі мною, поки ми його не охрестимо. Я буду щаслива під час пологів, лише якщо вона буде зі мною.
Він поцілував мене в маківку.
– Тоді я обіцяю тобі, що вона залишиться тут, – сказав він. – Покладися на моє слово. Ти згинаєш мою волю, як справжня чарівниця. Отже, вона поїде до Шотландії після народження нашої дитини.
Вестмінстерський палац, Лондон
Його мати була глибоко збуджена і схвильована, плануючи королівську подорож. Моя мати, ветеран подорожей, святкових процесій та візитів, спостерігала, але не казала нічого, коли її світлість мати короля зникала в королівських гардеробах з кравцями, швачками та капелюшниками іноді на цілий день, намагаючись пошити якнайбільше одягу для свого сина, який би приголомшив північан і переконав прийняти його як свого короля. Як і кожна родина узурпаторів, що сумнівається у своїй цінності, вона прагнула, щоб він грав роль короля, а не просто мав бездоганний вигляд. Він повинен грати роль короля, а не лише ним бути. На легкий подив моєї матері й мене, леді Марґарет намагалася брати приклад із мого батька й це часто дуже її бентежило. Мій батько був надзвичайно високий і надзвичайно вродливий чоловік, і йому досить було увійти до кімнати, щоб підкорити своєму впливу гурт людей. На банкетах він з’являвся одягнений за останньою модою в найкращому вбранні й найкращих кольорах. Він завжди був привабливий для жінок, неспроможний утриматися від спокуси, жадібний до їхньої уваги. І Бог знав, що й вони не могли стримувати свої бажання. Жінки, що наповнювали кімнату, мало не всі закохувалися в мого батька, а їхні чоловіки розривалися між захватом і заздрістю. До того ж він завжди мав поруч себе мою надзвичайно вродливу матір, а позад себе цілий виводок винятково гарних дочок. Ми завжди були вітражним вікном у русі, іконою краси й грації. Її світлість мати короля знала, що ми були королівською родиною поза всяким порівнянням: царственою, плодючою, вродливою, багатою. Вона була фрейліною при нашому дворі й на власні очі бачила, що провінція дивилася на нас як на казкових монархів. Вона мало не схибнулася, намагаючись примусити свого незграбного, блідого, непоказного сина брати приклад із тієї ідеальної королівської родини.
Вона намагалася вирішити