Ви прийшли до мене нагадать минуле,

      Засмутити спокій в віхорі уяв:

      Як Ви огрубіли – стали наднечулі…

      Я напружив згадку… Я Вас не пізнав.

      Не зів’яли весни, не розтали зими,

      Не пролинув років ріжнобарвний ряд.

      – Але ми не ті вже, зовсім вже не ті ми,

      Нам не повернутись, не піти назад.

      Так чому схилили смучене обличчя

      І сховали в хорі непритомний жаль?!

      – Я Вас добре знаю – Ви не таємнича,