Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка». Фенні Флеґґ
Читать онлайн книгу.
про волосся проходить крізь усю Біблію: і Самсон, і та Савська жінка, і та дівчина, що мила Ісусові ноги своїми косами… Хіба не дивно, що негри прагнуть мати пряме волосся, а ми завжди хочемо кучеряве? Колись я мала каштанове волосся, а тепер використовую фарбу «Сілк енд Сілвер» номер п’ятнадцять… Раніше користувалася номером шістнадцять, але від нього моє волосся було занадто темним, аж явно фарбованим.
А тоді я просто скручувала його у вузол і йшла по своїх справах. Але не міс Леона. Її волосся завжди було болючою темою між нею та Іджі. Здається, Іджі було років дев’ять чи десять, коли вона побувала в Трутвіллі, де гралася з дітьми, і повернулась додому з вошами. Тож нам усім довелося вимити голови сумішшю сірки, гасу й жиру. Ніколи не чула стільки крику й вереску. Можна було подумати, що Леону живцем спалюють на вогнищі. Після цього Леона не розмовляла з бідолашною Іджі.
У цей час Бадді повернувся додому зі школи і побачив, що Іджі зовсім засмучена. Він мав іти на футбольну гру і перед виходом сказав: «Ходімо, мала» – і взяв її з собою на футбол, дозволивши сидіти на лаві серед решти гравців. Ось яким був Бадді… Гадаю, Леона так і не пробачила Іджі, поки не вийшла заміж.
Леона дуже переймалася власним виглядом, аж до дня своєї смерті. Якось вона прочитала статтю в журналі «МакКоллз», де було сказано, що гнів і ненависть спричиняють зморшки. Вона постійно погрожувала Іджі, що вб’є її, але тепер – з незмінною усмішкою на обличчі.
Звичайно ж, Леоні дістався найбагатший чоловік і в неї було вишукане весілля. Вона так боялася, що Іджі його зіпсує! Та дарма – більшість часу Іджі провела з родиною нареченого й так причарувала їх, що до кінця дня вони вважали її наймилішою з усіх Божих створінь. Навіть у такому віці вона мала особливу чарівність, властиву Тредґудам. Та ніхто в світі не був чарівнішим за Бадді.
Місіс Тредґуд зупинилася на мить, аби сьорбнути зі своєї скляночки, і поринула в роздуми:
– Ви знаєте, це маленьке кокосове тістечко нагадало мені про пікнік того жахливого дня.
Я була вже заручена з Клео, тож на той момент мені виповнилося сімнадцять. Був червень, субота, друга половина дня. Ми щойно чудово розважилися на пікніку, влаштованому церквою Юнацької організації баптистів. На цей захід приїхала потягом група молодих людей з Андалузької баптистської церкви. З цієї нагоди мама й Сипсі напекли з десяток кокосових пирогів. Хлопці були в білих літніх костюмах, і Клео щойно приніс новомодний солом’яний капелюх із батьківської крамниці, але Бадді чомусь умовив Клео позичити йому на день того капелюха.
Після пікніка ми з Ессі Рю понесли додому порожні тарілки з-під пирога, а всі хлопці Тредґуди пішли на залізничну станцію проводжати групу з Андалузії, як завжди робили. Мама збирала в миску інжир на задньому подвір’ї, і я була там разом із нею, коли це трапилося…
Ми чули, як рушив потяг. Не встиг він від’їхати, як засвистів свисток. Ми почули, як риплять і скрегочуть колеса потяга перед зупинкою, і тієї миті