Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка». Фенні Флеґґ
Читать онлайн книгу.
не знала, чому їй так хотілося бути з Іджі більше, ніж з будь-ким на землі, але це було так. Вона молилася через це, плакала, але не знаходила жодної відповіді, окрім як повернутися додому й одружитися з Френком Беннеттом, молодим чоловіком, з яким вона заручена, і намагатися стати доброю дружиною й матір’ю. Рут була впевнена: що б не казала Іджі, вона переживе цю закоханість і повернеться до свого життя. Тож Рут зробила єдине, що могла.
Коли вона сказала Іджі, що наступного ранку їде додому, Іджі просто збожеволіла. Вона замкнулася в кімнаті й трощила меблі, здіймаючи такий гамір, що чути було в усьому будинку.
Рут сиділа на своєму ліжку, ламаючи руки, коли зайшла матінка.
– Рут, будь ласка, підіть туди й поговоріть із нею. Мене й батька вона до кімнати не впускає, а решта дітей бояться поткнутися туди. Прошу вас, люба, я боюся, що вона завдасть собі шкоди.
Вони знову почули, як щось розлетілося на друзки. Матінка подивилася на Рут і благально сказала:
– Рут, вона там – як поранений звір. Не могли б ви піти й подивитися, чи не можна її трохи заспокоїти?
До дверей підійшла Нінні.
– Мамо, Ессі Рю каже, що тепер вона розбила лампу. І винувато глянула на Рут.
– Гадаю, вона засмучена через те, що ви їдете.
Рут довго йшла по коридору. Джуліан, Мілдред, Петсі Рут і Ессі Рю – усі ховалися за дверима своїх спалень, лише висовуючи голови та дивлячись розширеними очима, як вона проходить повз них.
Матінка й Нінні стояли в кінці коридору. Нінні затикала пальцями вуха.
Рут легенько постукала в двері Іджі. Зсередини кімнати Іджі заволала:
– ВІДЧЕПІТЬСЯ ВІД МЕНЕ, ЧОРТ ЗАБИРАЙ! – і щось кинула, розбивши об двері.
Матінка кашлянула й солодким голосом промовила:
– Діти, чому б вам усім не піти до вітальні й не залишити Рут із нею наодинці.
Усі шестеро швиденько дременули сходами вниз. Рут продовжувала стукати.
– Іджі, це я.
– Забирайся!
– Я хочу поговорити з тобою.
– Ні! Дай мені спокій!
– Будь ласка, не треба так.
– Забирайся до біса від моїх дверей, я не жартую! Щось знову розбилося об двері.
– Будь ласка, впусти мене.
– НІ!
– Будь ласка, люба.
– НІ!
– ІДЖІ, ВІДЧИНИ ЦІ ЧОРТОВІ ДВЕРІ НЕГАЙНО, Я НЕ ЖАРТУЮ! ТИ МЕНЕ ЧУЄШ?
На мить запанувала тиша. Двері повільно відчинилися.
Рут увійшла й прикрила їх за собою. Вона бачила, що Іджі перебила все в кімнаті. Деякі предмети навіть двічі.
– Навіщо ти так поводишся? Ти ж знала, що одного дня я маю поїхати.
– Тоді чому ти не дозволяєш мені поїхати з тобою?
– Я тобі казала чому.
– Тоді залишися.
– Не можу.
– ЧОМУ? – щосили закричала Іджі.
– Може, припиниш горлати? Ти бентежиш мене й матір. Увесь дім тебе чує.
– Начхати.
– Гаразд, а мені ні. Навіщо ти поводишся, як мала дитина?
– ТОМУ ЩО Я КОХАЮ ТЕБЕ Й НЕ ХОЧУ, ЩОБ ТИ ЇХАЛА!
– Іджі, ти несповна розуму? Що подумають