Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка». Фенні Флеґґ
Читать онлайн книгу.
мати співрозмовницю.
– Дякую вам, місіс Тредґуд, я так і робитиму.
Вона глянула на свій годинник.
– Що ж, я краще піду, бо ще Ед на мене сердитиметься.
Вона відчинила сумочку і висякалася в серветку, в якій раніше тримала горішки в шоколаді.
– А знаєте, я почуваюся краще. Мені справді полегшало!
– Що ж, я рада й молитимусь за ваше здоров’я, люба. Вам треба сходити до церкви й попросити Господа полегшити ваш тягар і бути з вами в цей нелегкий період, як Він не раз бував зі мною.
Евелін відповіла:
– Дякую вам… Що ж, я зайду до вас наступного тижня, – і пішла через зал.
Місіс Тредґуд гукнула їй услід:
– А тим часом приймайте заспокійливі пігулки номер десять!
– Номер десять!
– Так! Номер десять!
«Вімз віклі»
(Тижневик міста Вісл-Стоп, Алабама)
8 червня 1935 р
Увечері у п’ятницю Клуб драматичного мистецтва міста ВіслСтоп презентував свою щорічну п’єсу, і я хочу сказати: гарна робота, дівчатка. П’єса називається «Гамлет» англійського драматурга Вільяма Шекспіра, вже відомого у Вісл-Стоп – адже торішню п’єсу теж він написав.
Роль Гамлета зіграв Ерл Едкок-молодший, а його кохану – племінниця доктора Гедлі, Мері Бесс, яка приїхала до нас із міста.
На випадок, якщо ви не бачили вистави, повідомляю: у кінці вона вбиває себе. На жаль, я ледве чула її; втім, гадаю, переїзд не найкращим чином позначився на цій дитині.
Ролі матері й батька Гамлета виконали преподобний Скроґґінз і Веста Едкок, яка є президентом Клубу драматичного мистецтва і, як ми знаємо, дійсно доводиться матір’ю Ерлу-молодшому. Музику для вистави забезпечила наша рідна Ессі Рю Лаймвей, зробивши сцену битви на мечах ще більш захопливою.
До речі, Веста каже, що наступного року на нас чекає вистава у живих картинах, сценарій до якої напише вона сама. Назва вистави – «Історія міста Вісл-Стоп», тож якщо в когось є цікаві історії, надсилайте їй.
Будинок престарілих «Трояндова тераса»
Стара траса Монтґомері. Бірмінгем, Алабама
26 січня 1986 р
Евелін затрималась рівно настільки, щоб чемно привітатися зі свекрухою, й одразу ж попрямувала до гостьової зали, де на неї чекала її подруга.
– Ну, як ви почуваєтеся сьогодні, люба?
– Чудово, місіс Тредґуд. А як ви?
– Ну, я добре. Ви приймали ті заспокійливі пігулки, як я вам казала?
– Звісно ж, приймала.
– Вони допомогли?
– Знаєте, місіс Тредґуд, гадаю, що так.
– Що ж, я рада це чути.
Евелін почала порпатися в сумочці.
– Гаразд, що у вас сьогодні?
– Три коробки родзинок у шоколаді для нас із вами, якщо тільки я їх знайду.
– Родзинки в шоколаді? О, це має бути смачно. Вона дивилась, як Евелін продовжує пошуки.
– Люба, ви не боїтеся, що у вашій сумочці мурахи заведуться?