Відьмак. Останнє бажання. Анджей Сапковський

Читать онлайн книгу.

Відьмак. Останнє бажання - Анджей Сапковський


Скачать книгу
сорока, як вирішив відьмак. Сидів король на стільці-карлі,[14] вирізьбленім з чорного дерева, простягнувши ноги у бік каміну, біля якого грілися два пси. Поряд, на скрині, сидів старший кремезний бородань. За королем стояв іще один, багато вдягнений, із бундючним виразом на обличчі. Вельможа.

      – Відьмак із Рівії, – сказав король по хвильці тиші, що запала після слів Велерада.

      – Так, пане. – Ґеральт схилив голову.

      – Від чого в тебе так голова посивіла? Від чарів? Бачу, що ти не старий. Та годі, годі. Це жарт, можеш нічого не говорити. Досвід, як смію припускати, маєш ти неабиякий?

      – Так, пане.

      – Я б охоче послухав.

      Ґеральт уклонився ще нижче.

      – Ви ж відаєте, пане, що наш кодекс забороняє говорити про те, що ми робимо.

      – Зручний кодекс, мосьпане[15] відьмаче, дуже зручний. Але так, без подробиць: із боровиками ти мав справу?

      – Так.

      – З вампірами? Із лісовиками?

      – Також.

      Фольтест завагався.

      – Зі стриґами?

      Ґеральт підняв голову, зазирнув королю в очі.

      – Також.

      Фольтест відвів погляд.

      – Велераде!

      – Слухаю, милостивий пане!

      – Ти ознайомив його з подробицями?

      – Так, милостивий пане. Він стверджує, що принцесу можна відчарувати.

      – Це я знаю здавна. У який спосіб, мосьпане відьмаче? Ах, вірно, як же я забув. Кодекс. Добре. Тільки одне невеличке зауваження. Було вже тут у мене кілька відьмаків. Велерад, ти йому говорив? Добре. Тому я знаю, що спеціальністю вашою є, скоріше, убивство, а не зняття проклять. Але про це і не йдеться. Якщо хоча б волосина упаде з голови моєї доньки – ти свою покладеш на плаху. Пам’ятай. Остріте, і ви, пане Сеґеліне, зостаньтеся, дайте йому стільки інформації, скільки потребуватиме. Вони завжди чимало розпитують, ті відьмаки. Нагодуйте його, та нехай живе у палаці. І не лазить по корчмах.

      Король устав, свиснув псам і рушив до дверей, розкидаючи солому, яка вкривала підлогу. У дверях він повернувся.

      – Якщо тобі все вдасться, відьмаче, нагорода твоя. Може, ще докину щось, якщо добре справишся. Звичайно, балачки поспільства населення про одруження з принцесою – не мають і слова правди. Ти ж не думаєш, що я віддам доньку за першого-ліпшого приблуду?

      – Ні, пане. Не думаю.

      – Добре. Це доводить, що ти розумний.

      Фольтест вийшов, причинивши за собою двері. Велерад і вельможа, які до того часу стояли, одразу ж розсілися за столом. Бургомістр допив наполовину повний келих короля, заглянув до джбана, вилаявся. Остріт, який зайняв місце Фольтеста, дивився на відьмака спідлоба, погладжуючи різьблені поруччя. Сеґелін, бородань, кивнув Ґеральту.

      – Сідайте, мосьпане відьмаче, сідайте. Зараз вечерю подадуть. Про що ви хотіли б побалакати? Бургомістр Велерад, ймовірно, вже все вам сказав. Я його знаю і відаю, що сказав він, радше, забагато, аніж замало.

      – Лише кілька запитань.

      – Питайте.

      – Бургомістр говорив, що після появи стриґи


Скачать книгу

<p>14</p>

Карло – різновид стільця без спинки.

<p>15</p>

Мосьпане – Сапковський дуже чітко розділяє різні форми звернення героїв книги один до одного відповідно до їхнього статусу. «Мосьпане» (у звичному значенні «милостивий пане добродію») використовується при взаємному зверненні представників нешляхетних верств, або при зверненні до них з боку того, хто займає вищу позицію; інколи це звернення може використовуватися як навмисна образа (наприклад, при зверненні до людини шляхетного походження). За необхідності підкреслити професійно-статусні характеристики співрозмовника використовується форма «майстре» (наприклад, на сторінках книжки найчастіше так звертаються до барда й поета Любистка). При зверненні до вищого за себе часто використовується форма «пане» (воно ж з’являється за необхідності створити офіційну дистанцію із тим, з ким розмовляють), а при розмові із особою князівської чи королівської крові – «Ваше Величносте». Звернемо увагу на те, що відьмак досить часто при розмові із вельможними чи важливими особами опускає шанобливу форму звернення, говорячи до них просто за статусом (як то: «бургомістре», «каштеляне» тощо).