Дівчина у павутинні. Давід Лаґеркранц
Читать онлайн книгу.
бандитами, мацаючи якусь дівчину легких звичаїв, – сказала Ґабрієлла.
– Я бачила цей знімок і заклалася б, що найкраще почати розслідування цієї історії саме з пана Брудіна. Хтозна, може, саме він сполучна ланка між фінансовими магнатами та цим угрупованням.
– Я подивлюся, – сказала Ґабрієлла. – Але тепер мені треба зробити дещо інше. Почуємося.
Вона зателефонувала черговому у Відділі особистої охорони СЕПО. Цього вечора ним виявився не хто інший, як Стіґ Іттерґрен. Їй аж у п’ятах застигло. Шістдесятирічний Іттерґрен мав надмірну вагу, любив хильнути, а ще більше – пограти в карти в інтернеті. Його часом називали пан Нічогонеможливо, тому Ґабрієлла пояснила ситуацію якнайсоліднішим тоном і зажадала, щоб професорові Франсу Балдерові з Салтшебадена щонайскоріше дали охоронців. Стіґ Іттерґрен звично відповів, що це буде дуже важко й, либонь, зовсім неможливо, а коли вона заперечила, натякнувши, що це наказ керівника СЕПО, він пробурмотів щось на зразок «сварлива сучка».
– Я цього не чула, – промовила вона. – Але глядіть, щоб ніяких затримок.
Без затримок, певна річ, не вийшло. Чекаючи, Ґабрієлла стукала пальцями по столу й шукала інформацію про «Дакстоуна і партнера» і про все, що розповіла їй Алона. Аж тут у неї виникло відчуття чогось тривожно знайомого.
Проте вона так і не зрозуміла, в чому річ, і, перш ніж устигла до чогось додуматися, їй зателефонував Стіґ Іттерґрен і, звісно ж, почав говорити, що вільних працівників у Відділі особистої охорони нема: мовляв, цього вечора незвично багато роботи через королівську родину – там якийсь спільний захід з норвезьким кронпринцом і його дружиною, та ще й лідерові партії «Шведські демократи» кинули в голову морозиво, а охоронці не встигли втрутитись, і тому довелося посилити варту на його черговому виступі в Седертельє.
Тож Іттерґрен відрядив двох чудових хлопців з поліції, яких звуть Петер Блум і Дан Флінк. Ґабрієллі довелося вдовольнитися цим, хоч імена Блум і Флінк викликали в неї асоціацію з Клінґом і Кланґом з «Пеппі Довгапанчохи». На мить її охопило погане передчуття, а тоді вона розлютилася сама на себе.
Як це типово для її снобістського виховання – судити про людей по їхніх іменах! Їй слід було б більше хвилюватись, якби їх звали Юллентофс чи якось подібно до цього. Тоді вони напевно вже виявилися б м’якодухими виродками. «Усе буде добре», – подумала Ґабрієлла.
Відтак вона повернулася до роботи. На неї чекала довга ніч.
Розділ 9
Лісбет прокинулася, лежачи впоперек здоровенного двоспального ліжка, і зрозуміла, що їй снився батько. Відчуття небезпеки огорнуло дівчину, немов плащем. Та раптом вона згадала вчорашній вечір і зміркувала, що це все, мабуть, результат хімічних реакцій в організмі. Вона знемагала від похмілля. Похитуючись, Лісбет зайшла, щоб проблюватися, до просторої ванної кімнати з джакузі, мармуровими кахлями й усіма цими ідіотськими розкошами. Але в неї нічого не вийшло і вона просто сіла на підлогу, важко дихаючи.
Підвівшись, Лісбет