Saint Porno. Історія про кіно і тіло. Богдан Логвиненко
Читать онлайн книгу.
занадто незрозумілими і несерйозними, Юрко Юрченко – сопливим хлопчиком, Вакарчук тоді ще був зовсім юним, хто залишається? Залишається серйозний і зрілий російський рок. Напевно, зрілий – це найкраще визначення. Тривав період дозрівання, і нам хотілося, аби цей процес закінчився якомога скоріше. Дозріти вже нарешті і відірвати себе від яблуні назавжди – це було нашою найважливішою метою. Справжньою, щирою і зрілою музикою тоді для нас був саме російський рок.
Російські ліричні зірки приїжджали, давали концерти, вони були відомі і впізнавані, їх кліпи крутили і знали. Без української музики ми взагалі були цілком і повністю в російській орбіті. Наша молодість і юність була географічно в українському містечку, але культурно – у російській глибинці, в яку час від часу з культурної столиці, тобто Москви, приїжджали знані виконавці. Ми разом з Андрієм їздили на ці концерти. Йому було лише сімнадцять, він їздив на мотоциклі «Ява». Тоді будь-який спосіб пересування був справжньою розкішшю. В кліпах рокери їздили на байках, і це було нашою спільною щасливою юністю. Нас об’єднувала любов до вітру в обличчя, щоправда, лише коли ми мали гроші на бензин. Нас об’єднувала і любов до романтизму, що давав нам російський рок.
Якось після кількох місяців поцілунків я подумала запросити Андрія додому, коли нікого не було. Але побоялася.
– Добре, що не запросила, – потім сказав він. – Я подумав би, що ти якась шлюха.
Вже значно пізніше я часто зупинялася у них удома. Якось Андрій зі своїми батьками поїхав на цвинтар, а я лишилася у них сама. Я добре пам’ятаю той день. Він залишив ноутбук увімкненим, і я порсалася у його записах і папках. Не пам’ятаю, чи щось шукала, чи хотіла знайти якийсь компромат. Знайшла порновідео зі школяркою. Мене від нього мало не знудило. Я намагалася зрозуміти, нащо це дивляться. Але мені було соромно навіть зізнатися, що я його знайшла, тому я так і не спитала в Андрія, для чого це йому. Такий цнотливий був хлопчик, сам не хотів сексу так довго і казав, що міг би подумати, що я шлюха. А вдома потайки дивився собі порнушку.
Мені хотілося іншого життя, і я шукала його через якісь корисні справи, у яких могла знадобитися. У школі я почувалася непотребом, а в розповсюдженні аудіокасет – незамінною людиною. Експертом із розповсюдження. Школа не так скоро закінчилась. Я не закінчила її з якимись відзнаками, не пішла в інститут, не почала шукати якоїсь престижної посади, щоб «пристроїтись». У мене було дивне життя, самоосвіта і постійна робота над собою.
Збоку
Втім, мене ніколи не покидало одне відчуття. Я пам’ятаю його завжди – і тоді, і зараз. Відстороненість. Це іноді так, наче ти сам собі снишся і дивишся на все, що відбувається з тобою, зі сторони і от, навіть вчиняючи якісь дії, навіть коли взаємодієш із соціумом, бачиш себе збоку. Тоді я дивилася на свою школу збоку, відсторонено, не заглиблюючись у процес, а навпаки – наче спостерігала за матчем з трибуни.
Відстороненість була завжди соціальною,