Коли приходить темрява. Ксенія Циганчук
Читать онлайн книгу.
що нічого не знаємо.
– Дозвольте поцікавитися: є якісь зачіпки?
– Дещо є, проте нам це поки особливо не допомогло. – Слідчий говорив охоче, неначе хотів виговоритися. – На тілі вбитого знайшли волосину, яка, до речі, належить молодій жінці. Є невідомі відбитки пальців. Усе.
– Але ж ви не думаєте, що злочин могла скоїти жінка? Це вбивство двох людей!
– Чому ж, цілком могла. – Слідчий повів плечима. – Щоправда, їй у цій справі потрібний був помічник, звісно, що чоловік. До речі, вбита мешкала в цьому будинку. – Він указав на Лізин будинок. – Певно, тут ви й могли її бачити.
Я похитав головою, приходячи до тями після приголомшливої новини.
– У мене до вас іще одне запитання.
– Уважно слухаю.
– Я щойно від подруги вбитої. Вона живе в будинку навпроти. – Малашко вказав на дім. – Вона повідомила, що вбита – до речі, її звати Альоною – іще в день убивства поскаржилася на те, що якийсь мужик стежить за нею з бінокля. Знову ж таки, з цього будинку, – і він вкотре показав на будинок навпроти. – Я знаю, ваша дівчина із сестрою теж тут живуть. – Я здивовано підняв брови, він зрозумів моє німе запитання. – Така робота, мушу все про всіх знати. Дільничний Федюкевич знайомий із Лізою Іванівною, – додав він. – Отже, ви нічого про це не можете розповісти? Ліза Іванівна не згадувала про щось подібне?
Я повідомив йому про пригоду, що сталася вчора, знову замислюючись, чи варто розповісти про замах. Очевидно, слідчий помітив мою нерішучість.
– Є ще щось? – відразу поцікавився він.
Я вагався.
– Що ще? – Я мовчав. – Пам’ятайте: я розслідую два вбивства. Будь-яка інформація може виявитися корисною. Окрім того, ви не маєте права нічого приховувати.
Я здався й розповів. Більше того, також поділився думками про те, що за мною стежать. Малашко уважно вислухав.
– Чудово, – серйозно та задумливо мовив він. – Справа з кожним разом стає все більш заплутаною.
– Можу я піти з вами до того чоловіка? – Я навіть не очікував від себе такого запитання.
Слідчий на хвилину задумався.
– Даруйте мою цікавість, проте в мене є підозра, що мене хочуть позбутися, – слово «вбити» я просто не зміг вимовити, – тому мені б хотілося знати все, що відбувається в розслідуванні.
– Розумієте, це не дозволено. Я не можу вам усього розповідати. Не забувайте про таємницю слідства.
– Так, я все розумію, але зрозумійте й ви мене. – Я благально подивився на слідчого.
– Я обіцяю, що буду тримати вас у курсі подій… Окрім того, якщо все так серйозно, вас потрібно забезпечити охороною. – Малашко раптом замислився. – У принципі, до того чоловіка можемо піти разом… Потім подумаємо про вашу охорону.
За кілька хвилин ми вже дзвонили в його двері. Знову ніхто не відчиняв. Слідчий постукав.
– Відчиніть, поліція!
У відповідь тиша. Малашко постукав іще раз, уже гучніше. Раптом ми почули, як відчиняються сусідні двері. З квартири вийшла