Коли приходить темрява. Ксенія Циганчук
Читать онлайн книгу.
сон.
У двох кімнатах квартири на п’ятому поверсі вимкнули світло. Лише у вітальні ще хтось працював. При світлі вуличного ліхтаря знову зблиснув золотий перстень. Вітер усе дужчав. Ще хвилина, і ліхтар згаснув. У вітальні світло теж досить раптово згаснуло…
Чоловік із перснем зник так само таємниче, як і з’явився.
– А хай йому грець! – вилаявся Стас. – Це ще що таке?
Ми з другом сиділи в цілковитій темряві. Я дослухався. На сходовому майданчику почулися голоси: повибігали сусіди.
– Певно, трансформатори полетіли, – констатував я неприємний факт.
– Що будемо робити?
Я ввімкнув ліхтар на мобільному. Обережно в напівтемряві ми пробралися до дверей. У кімнатах було тихо: дівчата вже спали. Я відчинив вхідні двері. Метушилися сусіди. Дехто був із ліхтарем, хтось – зі свічками. Чийсь голос гукнув:
– Я вже зателефонувала в аварійну! Поломка через сильний вітер. Обіцяють за день-другий полагодити.
Сусіди ще більше зашуміли. Почулися незадоволені вигуки:
– Що, за день-другий?!
– Що ж там робити аж день-два?!
– Я не здивуюся, що це займе далеко не день-два, – додав ще й третій голос.
Ми зі Стасом переглянулися. У поглядах обох прочитувалося очевидне: нічого не вдієш, доведеться кинути роботу.
– Можна продумати деякі плани на папері. Скористаємося ліхтарями, – запропонував Стас. – Ну, а решту… Я подзвоню додому, можливо, у нашому районі світло є. Якщо так, то підемо до мене. Без компа ми ж нічого не зробимо…
Ідея була непогана, однак мене знову вогнем пропалило неприємне відчуття. Усім нутром я відчув його присутність. Я відразу ж причинив двері. Залишити дівчат?…
– Запах крові, її колір… Для них це найприємніше відчуття. Під час убивства людини в їхню кров потрапляє величезна кількість адреналіну. Серцебиття пришвидшується…
Я прийшов із Лізою на лекцію професора психології з Гуманітарного університету. Вона часто ходила на подібні зустрічі. Останнім часом я й сам усім тим зацікавився, тому часто її супроводжував. Подібні лекції були дуже пізнавальними.
Стас допоміг мені з проектом, я щойно повернувся з роботи. Справа була здана вчасно завдяки Стасові. Він майже сам допрацював увесь проект. Я пропонував йому половину гонорару, та він відмовився. Дивний хлопець. Але, хай там що, ми домовилися на вихідних пограти в більярд. На суботу та неділю мали приїхати батьки Лізи й Каті: я міг спокійно їх залишити.
Ліза уважно слухала професора.
– З кожним разом такі люди все більше потребують цього гормону. Саме тому кожне наступне вбивство часто відзначається ще більшою жорстокістю. – По моїй спині пробігли холодні мурахи. – Собаку, який хоча б раз спробував людської крові, найчастіше вбивають. Чому? Тому, що йому може захотітися ще. Це хижак. Так само й із людиною. Спробував кров, пізнав відчуття шаленого викиду адреналіну – цілком імовірно, що захочеться ще. Найчастіше таке бажання вроджене. Шизофренія – один із прикладів того, – продовжував лектор. –