Німа. Юлія Гук
Читать онлайн книгу.
здивовано поглянула на колегу. Жінка скоцюбилася й прикрила обличчя долонями. Украй неподібні, ба більше – вони з нею геть відмінні. Якби в кожної склалося так, як бажали, вони ніколи б не зустрілися тут. Ніколи б не випили разом вина. Такі різні, але об’єднані спільною самотністю та болем усередині. Може, вони ніколи не розмовлятимуть про відомих художників, як того хотілося Тасі. Чи про чоловіків і стосунки, як того прагнула Світлана Анатоліївна. Та вони все одно вип’ють разом. І помовчать удвох, думаючи кожна про своє.
Тасіта зрозуміла, що вона лише на дещицю вивищилася над іншими. Адже окремі емоції зблизили її навіть із Світланою Анатоліївною.
20.01
Похмурий морозний ранок.
Холод мою піддослідну загонить у стан стагнації, тому вона зникає для навколишнього світу на зимовий час.
Мобільний стоїть на беззвучному режимі, і його трусить мов у лихоманці.
Тасіта сидить за краєм робочого столу, прихилившись спиною до батареї й перебираючи папери.
Її трохи тіпає. Цю частину роботи вона ненавидить.
– Знаєш, – сказала Тася, не відривачись від папірців, – якби пекло існувало, воно б виглядало саме так. Стонадцять годин, витрачених на написання папірців, які ніхто ніколи не прочитає. Це найміцніший ланцюг, що єднає тебе й систему. Це ще одна гра – у бюрократію. Така робота призводить до отупіння й збайдужіння людини. Тисячі однотипних папірців, заповнених машинально, без участі свідомості й волі. Основна мета такої діяльності: тримати людину в заданих рамках. Ці документики, заявки, об’яви – усе це засвідчує твою зайнятість. Тільки за допомогою цього керівництво може «помацати» те, що ти робиш. Незалежно від реально виконаної роботи. Заповни кілька зайвих бланків – і твоє геройство беззаперечне для твого начальника. Міфічна звітність примарної роботи. Шарлатанський папірець для спокою твоїх рабовласників…
Персональне земне пекло піддослідної. Добровільне катування: гарячу смолу до горлянки! Проте невелика різниця все ж існує. Якщо відчуваєш біль – ти живеш. Коли ж виконуєш механічну роботу, ти забуваєш, що ти є. Це знищує особистість.
Я бачу байдужу пустку в очах. Зараз Тасіти не існує. Вона думає про кількість клієнтів, яких прийняла протягом останніх днів, про ще не прочитані заяви, про ще не оформлені документи. Руки рухаються немов окремо від неї. Поки заповнюються поля з даними фірми, у голові крутиться: «Назва документа, назва установи, напрям діяльності, аналіз виконаної роботи…» Та хіба тільки зараз?
І дорогою додому нуртує думка: «Назва документа, заголовок, посада, прізвище та ініціали керівника, посада, прізвище та ініціали того, хто подає… дата, підпис…»
На порозі квартири круговерть продовжується: «Резюме, заява, характеристика, пропозиція, скарга, трудова книжка…»
Коли роздягається: «Довідка, звіт, план, службові листи, протокол, конспект, доповідна записка, повідомлення…»
І так – поки руки самі собою не знаходять пляшку. Тільки тут, у