Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі. Харукі Муракамі
Читать онлайн книгу.
повітря. Цкуру чекав, уявляючи плескуватий м’язистий ніс Синього.
– Сам подумай, то зрозумієш.
Цкуру на мить втратив дар мовлення. Що той верзе? Самому подумати? Що він іще може подумати? «Та я вже скоро перестану бути собою, якщо ще більше про це думатиму!»
– Мені прикро, що так трапилося, – сказав Синій.
– І решта також так вважає?
– Еге ж. Усім прикро.
– Чуєш, що ж усе-таки трапилося? – допитувався Цкуру.
– А ти себе спитай, – сказав Синій.
Цкуру відчув у його голосі ледь помітне тремтіння. Але тільки на мить. Ще до того, як він надумав, що йому відповісти, у слухавці залунали короткі гудки.
– Це все, що він тобі сказав? – спитала Сара.
– Розмова була дуже короткою. Докладніше вже не пригадаю, – відповів Цкуру.
Вони розмовляли, сидячи одне навпроти одного за маленьким барним столиком.
– А після цього ти мав можливість поговорити про це з ним або з кимось іншим?
Цкуру похитав головою.
– Ні, після цього я ні з ким не говорив.
Сара пильно подивилась на нього. Наче людина, що обстежує поглядом пейзаж, який суперечить логіці фізичних законів.
– Зовсім ні з ким?
– Я нікого не бачив, ні з ким не розмовляв.
– А ти не хотів дізнатися, чому ж усе-таки група тебе відкинула?
– Як тобі сказати… Тодішньому мені все стало байдуже. Не можу зайти досередини, бо перед самісіньким носом затраснули двері. І не пояснили причини. Я подумав, що нічого не вдієш, якщо така воля всіх.
– Не розумію, – сказала Сара, і з виразу її обличчя було видно, що вона справді не розуміє. – Це могло статися через плутанину. Ти ж зовсім не знав, що про це все думати, хіба ні? Хіба тобі не було шкода? Не було шкода того, що ти втратив добрих друзів, може, через якесь дурне непорозуміння? Того, що ти не спробував порозумітися, хоча міг би, якби постарався?
Склянка з мохіто була порожньою. Сара підкликала бармена і замовила келих червоного вина. Після роздумів вибрала із запропонованого переліку каліфорнійське «Каберне Совіньйон». У Цкуру ще залишалося півсклянки віскі із содовою. Лід розтанув, стінки склянки вкрилися краплями і паперова підставка під нею набрякла від вологи.
Цкуру сказав:
– Це вперше в житті тоді мене так безжально відштовхнули. І не просто люди, а мої найкращі друзі, яким я безмежно довіряв, до яких звик, як до частини власного тіла. Можливо, варто було шукати причину, спростовувати непорозуміння, але я отримав такий удар, що не міг оговтатися. Мені здавалося, що всередині у мені щось обірвалося.
Подали вино, таріль із горішками поміняли на новий. Коли бармен відійшов, Сара сказала:
– Хоча мені такого не траплялося пережити, однак я більш-менш можу уявити, як важко тобі тоді було. Звичайно, я розумію, що від удару ти не міг відразу отямитися. Але коли минув час, злагіднів початковий шок, то, мені видається, ти міг спробувати щось зробити. Не думаю, що так просто можна було облишити цю ситуацію, яка не лізе