Нарешті у Цкуру з’явився новий друг. Це було у червні, майже за рік після того, як його покинули друзі з Наґої. Хлопець був молодшим від Цкуру на два роки і навчався у тому ж університеті. Цкуру познайомився з ним в університетському басейні.

      4

      Цкуру познайомився з ним в університетському басейні.

      Як і Цкуру, той хлопець приходив туди плавати зранку і теж сам. За якийсь час вони почали вітатися і перекидатися кількома словами. Бувало й так, що, переодягнувшись після плавання, снідали разом у кафетерії. Хлопець був молодшим за Цкуру на два роки і навчався на фізичному факультеті. Треба зауважити, що в межах того ж політехнічного університету студенти факультету будівельної інженерії та фізичного факультету, можна сказати, почуваються, як істоти з різних світів.

      – А що ти вивчаєш на факультеті будівельної інженерії? – запитав хлопець у Цкуру.

      – Спорудження станцій.

      – Станцій? – трохи здивувався він.

      – Залізничних станцій. Не атомних чи якихось інших.

      – А чому ти вибрав таку спеціалізацію?

      – Хіба людям не потрібні залізничні станції?

      – Цікаво, – справді зацікавленим голосом погодився співрозмовник. – Я ніколи раніше про це не думав.

      – Але ж ти користуєшся ними. Коли сідаєш у потяг, без них не обійтися.

      – Ну, та і користуюся, і розумію, що без них не обійтися… Але, ну, я й не уявляв, що у світі існують люди, охоплені пристрастю споруджувати залізничні станції.

      – На світі є люди, що пишуть струнні квартети. Є люди, що вирощують помідори і салат. Для спорудження залізничних станцій також потрібна певна кількість людей, – продовжував Цкуру. – Однак про мене не можна сказати, що я аж настільки одержимий пристрастю. Просто маю інтерес до чітко окресленого предмета.

      – Може, це неґречно з мого боку, але я гадаю, якщо людина у своєму житті знайде хоча б один чітко окреслений предмет, до якого вона матиме інтерес, то це вже можна назвати великим успіхом.

      «Чи не кепкує він із мене?» – подумав Цкуру і на довше затримав свій погляд на вродливому обличчі співрозмовника. Але видавалося, що той щиро так думав. Його обличчя ясніло відкритістю.

      – Видно, що ти любиш будувати, як закладено в самому імені Цкуру.[7]

      – Я з дитинства любив створювати якісь конкретні речі, – визнав Цкуру.

      – А я ні. Від природи я не вмію створювати речей власними руками. Навіть найпростіші вироби, які майструють у початковій школі, мені не вдавалися як слід. Не вмів скласти навіть дитячої залізниці. Я люблю мислити абстрактно, і скільки б не думав про щось, це мене не втомлює, але виготовити щось своїми руками геть не вмію. Однак я непогано куховарю. Хоча… З іншого боку, основа кухарства полягає у послідовному