Білі зуби. Зеді Сміт
Читать онлайн книгу.
Мія Ікбол. Не Сем. Не Семмі. І – ради всього – не Самуель. Я Самад.
На Арчі ніби хто відро води вилив.
– Добре, у будь-якому разі, – Самад раптом заговорив офіційним тоном, бажаючи перервати емоційну сцену, – я радий, що ви опинилися тут, бо я хотів вам сказати, що я ні на що не годжуся, лейтенанте Джонсе. Ви правильно сказали: я зле виглядаю. І я рішуче ні до чого не вдатний.
Він піднявся, але за мить знову повалився на свій валун.
– Вставай, – засичав крізь зуби Арчі, – вставай, та що з тобою трапилося?
– Це правда. З мене нічого путнього не буде, – сказав Самад, беручи в здорову руку пістолет, – але я тут надумав…
– Поклади його.
– Я задовбався жити, лейтенанте Джонс. Я не бачу майбутнього. Може, це вас здивує – кажуть, найкращий метод – вкласти дуло до рота, – але факт залишається. Я бачу попереду тільки…
– Поклади його!
–.. темряву. Я нещасний каліка, Джонсе. – Самад хитався з боку на бік, і пістолет весело танцював у його здоровій руці. – І моя віра так само скалічена, розумієте? Я нікому тепер не потрібен, навіть всесильному у своїй милості Аллаху. Що я робитиму, коли ця війна закінчиться, після війни, яка вже закінчилася, – що я тепер маю робити? Вертатися до Бенгалії? В Делі? Кому там потрібні такі англійці, як я? їхати в Британію? Кому там потрібні індуси? Вони обіцяють нам у нагороду незалежність? Диявольська угода. Що мені тепер робити? Залишитися тут? їхати кудись світ за очі? Може, якійсь лабораторії потрібні однорукі? На що я годжуся?
– Послухай, Семе… ти поводишся, як дурень.
– Справдії І оце ти мені кажеш, друже? – Самад сперся на камінь і знову встав, але не втримався на ногах і навалився на Арчі. – За один день я перетворив тебе із паршивого рядового на лейтенанта Британської армії, й оце така твоя вдячність? Оце так ти мені став у пригоді в годину скрути? Гозане! – гукнув він товстому власнику кав’ярні, котрий, жорстоко пітніючи, підтюпцем поспішав за солдатами, котрі саме вигулькнули з-за рогу скелі. – Гозане, мій мусульманський побратиме, заради Аллаха, скажи – хіба це правильно?
– Заткнись, – шикнув Арчі, – хочеш, щоб тебе всі почули? І опусти його нарешті.
Звідкись із темряви вигулькнула Самадова рука з пістолетом і обвилася довкола шиї Арчі – тепер обидві голови і рука сплелися у єдиних міцних обіймах.
– Для чого я годжуся, Джонсе? Якщо я не натисну цей курок, то що мене чекає далі? Я індус, індус-ренегат на службі у англійців, з пробитою довбаною рукоюі без медалей, які можна показати вдома. – Він відпустив Арчі й схопив себе за лацкани.
– Та, ради всього святого, ось візьми, – сказав Арчі, відриваючи три медалі з власного кітеля і кидаючи їх Самадові, – в мене такого добра повно.
– А як щодо однієї маленької деталі? Ти усвідомлюєш, що ми дезертири? Глянь на нас збоку, друже. Наш командир загинув. А ми одягнули його уніформу і почали командувати офіцерами, котрі вищі за нас рангом. І в який спосіб? За допомогою обману. Хіба після цього нас не