Білі зуби. Зеді Сміт
Читать онлайн книгу.
нехай француз. Так от, якщо вже хто і має за що з ним порахуватися, то хіба я. Ми ж билися за англійське майбутнє. За Англію. Розумієш? – викрикував Арчі, напружуючи свій мозок, – за демократію там, недільні обіди і… і… прогулянки по пірсу, і сосиски, і вівсянку – за всі речі, які є нашими. Не твоїми.
– Ти маєш рацію, – сказав Самад. – Що?
– Саме ти і мусиш це зробити, Арчі.
– Я б краще випив какао!
– Джонсе, твоя доля дивиться тобі просто в обличчя, а ти у цей час шкурку ганяєш, – злісно розсміявся Самад, усе ще міцно тримаючи Доктора за волосся.
– Обережно! – гукнув Арчі, намагаючись дивитися на дорогу, хоча Самад крутнув шию полоненого, мало її не зламавши. – Послухай, я не кажу, що він не заслуговує смерті.
– Тоді зроби це. Зроби це.
– Але чому тобі так достобіса важливо, щоби це зробив я? Знаєш, я ніколи ще не убивав людей – ні в такий спосіб, ні в бою. Людину не можна убивати в машині… я цього не зроблю.
– Джонсе, це просто питання, що ти робитимеш, коли настане твій час. І воно дуже мене цікавить. Давай вважатимемо цю ніч перевіркою одного давнього переконання. Експериментом, якщо хочеш.
– Я не знаю, про що ти.
– Я хочу знати, що ти за людина, Джонсе. На що ти здатен. Джонсе, ти боягуз?
Арчі зненацька спинив джип.
– До біса, он як ти ставиш питання?
– Ти ні за що не борешся, Джонсе, – продовжував Самад, – ні за віру, ні за політику. Навіть за свою країну ти не борешся. Як твої кревні підкорили моїх – це якась довбана таємниця. Ти ж нуль без палички, хіба ні?
– Хто?
– І ще й ідіот на додачу. Що ти збираєшся розказати своїм дітям, коли вони запитають тебе, хто ти і що ти? Ти хіба знатимеш? І взагалі, хіба ти коли-небудь це знав?
– А ти хто такий, достобіса?
– Я Мусульманин, і Чоловік, і Син, і Віруючий. Я переживу останні дні.
– Ти довбаний пияцюра і ще… ще ти наркоман. Ти ж на порошку зараз, нє?
– Я Мусульманин, і Чоловік, і Син, і Віруючий. Я переживу останні дні, – повторив Самад, наче мантру.
– Та що вся ця довбана фігня значить? – вигукнув Арчі й схопив загривок доктора Каліки. Потягнув його залите кров’ю обличчя до себе так, що їхні носи майже зіткнулися. – Ти, – прохрипів Арчі, – ти йдеш зі мною.
– Я б зробив це, месьє, але… – і Доктор показав на свої прикуті до панелі руки.
Арчі відімкнув наручники іржавим ключем, випхав Доктора з машини і повів його у пітьму, геть від дороги, мітячи цівкою пістолета Мак П’єру Перре точно в основу черепа.
– Ти збираєшся вбити мене, хлопче? – запитав доктор Каліка, доки вони йшли.
– Схоже на те, нє? – сказав Арчі.
– А можна попросити пощади?
– Якщо тобі так хочеться, – відказав Арчі, штовхаючи його вперед.
Через п’ять хвилин Самад, який залишився у джипі, почув постріл. Це змусило його зірватися на ноги. Забив комара, котрий кружляв довкола зап’ястка, шукаючи, де б смачніше