Всьо ясно. Джонатан Сафран Фоєр
Читать онлайн книгу.
слова, яких ти мене вчив, експлуатіруючи подарений тобою словник, як ти й радив робити, коли мої слова будуть слішком утончьонними чи неумєсними. Єслі ж тебе не удовлетворяє моя робота, то я очєнь настаюю мені її возвратити. Буду зо всєх сил працювати над нею, пока вона тобі не понравиться.
Додаю до конверта вєщі, про які ти просив, в часності откритки з Луцька, список фамілій на надмогильних плитах врємьон войни в шести селах і фотографії, які ти дав мені на всякий «пожарний». Всьо-таки лучше, чим нічого, правда? Я був дєйствітєльно сам не свій із-за твоїх приключєній в поїзді. Знаю, яким важним був для тебе й для нас двоїх той ящик і шо його інгредієнти нічим не получиться замінити. Кража – вєщь неприятна, но вона постоянно проісходить з тими, хто возвращається поїздом з України. Поскольку ти не маєш інформації, хто з пограничників викрав ящик, то врядлі получиться його знайти, навєрно, то вже фінал і він пропав навсєгда. Но, пожалуста, не дай цьому случаю іспортити тобі впєчатлєнія про всю Україну, яка, навєрно, повна ужасних совецких пережитків.
Імєнно в цьому місці жєлаю подякувати тобі за то, шо ти був таким терпеливим і даже стоїчним со мною во врємя нашої поєздки. Ти, навєрно, розщитував мати більш продвинутого переводчика, но думаю, шо я всьо здєлал на тверду тройку. Я очєнь винен у тому, шо ми не найшли Августини, но ти ж сам знаєш, яка це була неподйомна цель. Єслі б у нас було більше врємєні, ми б обізатєльно її запєлєнгували. Ми б облазили всі шість сіл і опросили би всіх їх жителів. Под каждий камінь заглянули б. Но ми вже багато про це говорили.
Дякую тобі за репродукцію фотографії Августини із її сімйою. Я постоянно думав про то, шо ти казав про свою любов до неї. Щиро говоря, я не всьо поняв, когда ти вєщав про це тут. Хотя тепер целіком собі всьо представляю. Я аналізірував фотокартку два раза – утром, а потом перед тим, як завалитися спать, – і каждого разу замєчав шото нове, напримєр, як від її волосів падає тінь, а губи поднімаються в уголках.
Я дуже умілілся твоїм спокоєм послє прочитання моєї першої часті. Тобі тяжело буде представити, шо я вніс усі поправки, на які ти указав. Ізвіні, шо в послєдньому рядку назвав тебе дуже розбещеним євреєм. Я це поміняв і тепер там написано: «Я не хочу трястися десять часов у якето зачухане місто, шоб догодить розпущеному євреєві». Я чуть-чуть розтягнув першу часть про себе, вичеркнув слово «нігери», як ти наказав, хотя ето правда, у мене від них криша їде. Приятно, шo тобі понравилося речення: «Колись і ти будеш робити для мене то, шо ненавидиш. Це й називається сім’єю». Правда, должен тебе спитати: шо такоє трюїзм?
Я дуже длінно думав про то, шоб здєлати, як ти казав, розділ про мою бабушку болеє обйомним. Поскольку для тебе це так важно, я рішив: окей, вставлю туда то, шо ти мені прислав. Не то шоб я над цим аж так длінно думав, но я би хотів бути людиною, яка сама це придумала. То, шо ти написав, Джонатан, дуже красіво, і я почуствував, шо всьо ето правда.
І ше дякую, хоть мені і стидно, шо ти не здєлал замєчаніє про брехню шодо мого росту. Я просто подумав, шо було