Гора між нами. Чарльз Мартін
Читать онлайн книгу.
та все для ночівлі у горах: спальний мішок, карімат[7], джет-бойл[8] (чи не найцінніше моє спорядження, якщо не брати до уваги спальний мішок), кілька пластмасових пляшок для води й інші дрібниці для виживання чи просто комфортного перебування вище від трьох-чотирьох тисяч метрів. А ще в рюкзаку був темно-синій діловий костюм у тоненьку смужку, чудова синя краватка – її Рейчел подарувала – та блискучі черевики до костюма.
– Та ні, Еверест – це для мене занадто. Я добре знаю свої можливості. Вище від чотирьох з половиною тисяч метрів мені вже дуже важко. Тому я утримуюся від висотних походів. А тут лише найнеобхідніше, – я труснув рюкзаком.
Ешлі помітила свою валізу та взяла її зі стрічки. З виразу її обличчя легко було зрозуміти, наскільки їй боляче від думки, що вона спізнюється на власне весілля. Куди й поділися її шарм і веселощі.
– Було приємно з вами познайомитися. Сподіваюсь, вам поталанить дістатися додому. – Вона простягла руку для потискання.
– Так, я теж спо… – Але вона вже розвернулася та швидко прямувала до юрби, яка чекала на вільні таксі.
Розділ другий
З рюкзаком на плечі я пройшов через скляні двері. Неподалік стояв автобус, шо підвозив людей з термінала до літаків, – наразі він був порожній, бо всі пасажири або сиділи у своїх літаках, або ж намагалися поїхати до готелю. Водій нудився за кермом, вистукуючи пальцями якусь мелодію.
– Пробачте, ви не підкинете мене до чартерів? – постукав я в його вікно.
– Заходьте. Однаково іншої роботи не маю.
За якусь хвилину він вже висадив мене коло ангара.
– На вас почекати?
– Якщо вам це не складно. Дякую.
Водій не став глушити мотор, і я, піднявши комір та запхавши руки в кишені, побіг усередину. Небо було чисте, але температура швидко падала, а вітер почав боляче кусатися. Зачинивши за собою двері ангара, я потрапив у тепло обігрівача. Крім трьох невеличких одномоторних літаків тут був сивий чоловік – він стояв коло літака з написом «Чартери Ґровера: риболовля й полювання у найвіддаленіших куточках». На хвостовій частині літачка був також номер: 138GB.
Чоловік стояв до мене спиною та стріляв із блокового лука в мішень на дальній стіні, метрів за тридцять п’ять від нього. Коли я увійшов, він саме випустив стрілу, яка просвистіла в повітрі та встромилася в мішень. Чоловік мав на собі потерті джинси та сорочку на кнопках із закатаними рукавами. На шкіряному ремені великими літерами було вибито «Ґровер», а збоку висів чохол з мультитулом[9]. Через стоптані черевики він здавався дещо клишоногим. Біля його ніг сидів тер’єр Джека Рассела[10], кидаючи на мене прискіпливі погляди.
– Добрий вечір, – привітався я.
Він опустив лук, розслабив плечі та повернувся до мене. Високий вродливий чоловік із сильним квадратним підборіддям.
– Вітаю. Ви, мабуть, Джордж?
– Ні, сер. Я Бен.
– Шкода. – Він повернувся та знов підняв
Карімат – розмовна назва туристичних килимків.
Jetboil – модифікований газовий пальник із чашею. Завдяки особливим технологіям швидко кип’ятить воду з низькою витратою газу.
Мультитул – універсальний складаний інструмент, що об’єднує кілька інструментів в одному.
Тер’єр Джека Рассела – невеличка мисливська порода собак; дорослий пес важить 5–6 кг.