Як зупинити час. Мэтт Хейг
Читать онлайн книгу.
Складалося враження, що я у відчаї.
Доктор Хатчінсон глянув на свій кишеньковий годинник, а потім ще кілька разів протягом нашої бесіди. Не думаю, щоб час насправді його непокоїв, імовірно, це була звичка. У ті часи багато хто мав таку звичку. Мабуть, зараз люди так само постійно перевіряють свої смартфони.
Він витяг листа – листа, що я йому написав, – та почав читати з нього уривки:
«Шановний докторе Хатчінсон, – почав він низьким сухим голосом, – я великий шанувальник вашої роботи і нещодавно натрапив на статтю, де ви описуєте відкриту вами хворобу. Хворобу, через яку людина передчасно старіє… Сам я страждаю на доволі схожу хворобу, хоча збагнути її ще складніше… Я вважаю, що ви чи не єдина людина в усьому християнському світі, яка може пояснити мені мою природу та вирішити загадку всього мого життя…»
Він охайно склав листа та відклав його убік. А потім спрямував на мене уважний погляд.
– Ваша шкіра майже випромінює здоров’я. Можна сказати, шкіра абсолютно здорової людини.
– Я здоровий. Мій організм у кращому здоров’ї, ніж у багатьох людей.
– У чому ж тоді ваша проблема?
– Перш ніж я почну, маю попросити вас не називати моє ім’я. Якщо ви вирішите опублікувати будь-які свої висновки щодо мого феномену, будь ласка, уникайте згадки мого імені в усіх ваших статтях. Це вкрай важливо. Ви можете гарантувати мені анонімність?
– Звичайно, сер. Маю зізнатися, ви неабияк мене зацікавили. Розкажіть мені про вашу проблему.
– Я старий, – просто сказав я.
– Я не роз…
– Я старіший, ніж маю бути.
Йому знадобилася секунда, щоб усвідомити, що я кажу, і голос його змінився на менш упевнений. Видно було, що він боїться ставити своє питання.
– Наскільки старий?
– Старіший, ніж це взагалі можливо.
– Усе, що відбувається, можливо. Завдання науки – визначити межі цієї можливості. Колись ми досягнемо рівня розвитку науки, за якого існування магії та забобонів буде неможливим. Будуть лише факти. Колись вважалося неможливим, що наша земля кругла. Наука – а тим паче медицина – не має звужувати наші уявлення про природу. Навіть навпаки, – він кинув на мене довгий погляд, а потім нахилився та прошепотів: – Гнила риба.
– Щось я вас не розумію.
Він відкинувся на спинку крісла та з жалем в очах пояснив:
– Ніхто не бачить зв’язку між гнилою рибою та проказою. А він є. Якщо їсти забагато гнилої риби, є ризик захворіти на проказу.
– Справді? Я не знав.
(Звісно ж, тепер, у двадцять першому столітті, я можу впевнено сказати, що від гнилої риби прокази не буде. Але я живу вже довго, тому не виключаю, що ще років через двісті хтось таки доведе, що проказа дійсно може розвитися через вживання гнилої риби і що доктор Хатчінсон мав рацію. Коли живеш довго, стаєш свідком того, як достовірні факти спростовують та потім знов доводять. Коли я був малий, пересічні люди ще були переконані, що Земля пласка, бо це те, що вони бачили довкола. Пізніше люди нарешті повірили у сферичність нашої планети.