Дякую тобі. Роман, що залишеться у серці кожного!. Дарья Мороз
Читать онлайн книгу.
я все поясню… де ти?
Я
-Все зрозуміло. Алекс це кінець.
Алекс
– Бля, не біси, скажи де ти?????
Я в шоці, як він може? Я, його, не біси??? Пішов він заноза в моїй задниці, що він собі дозволяє, хто він такий? Він теж вважає, що може ніувіщо мене не ставити.
Я
– Не біси…???? Пішов ти козел.
Алекс
– Сонце, мила, я не те хотів сказати саме це… вибач… скажи де ти?????
Я
– .
Алекс
– Мія. Ні. Це не точка
Я вимикаю телефон та кладу його до сумки. Плачу. Мої подруги мене обіймають.
– Я ж казала, що він і його сімейка мудаки!! – ричить Кетрін
– Не кажи так, він її кохає, це все мати його! – огризається Лілі.
– Я хочу додому! – беру себе в руки, витираю мокрі щічки. І двигаюсь, незважаючи ні накого, надвір. Не знаю, але дома, як мені казалось я була за 15 хв. Я заходжу з грохотом, тато сидить уже підмухою, п'є з якоюсь жінкою. Я бачила її пару разів.
– Що ти робиш? Ти обіцяв не пити!!! – на піднятій ноті звертаюсь я до людини, що зовсім непохожа на мого тата.
– Іди в кімнату, розкричалась!!! – бовкнула стерво та щей махнула рукою ніби я пусте місце.
– Що ти сказала? Ти взагалі рот прикрий, я з татом розмовляю а не з тобою. – я їй щас розіб'ю пику об стіл, ще один звук з її посохших, пропалених дишевим спиртним губ. Вона стукає тата по руці.
– Мія, не говори так зі своєю мачухою, з сьогоднішнього дня, це моя цивільна дружина, вона буде жити з нами.
Я роблю крок до них. Кидаю сумку наземлю
– Через мій труп, мені вистачає одного алкаша.– спокійно, спокійно Мія. Кров бурлить, серце колотиться, повертаю голову до цієї сучки, а вона посміхається, закинула ногу на ногу. Ніби цю війну вона виграла.
– Доречі… -продовжує тато- У мене у штанах, у карманах були кошти, вони пропали. Ти їх небрала???
– Нахера вони мені, як би я брала, я б сказала, ти ж знаєш!!! – сльози знову навертаються. Я тримаюсь.-Знаєш папочка, ти запитай у сук яких ти водиш додому, чи глянь у чек на ціну з магазину, в якому ти купуєш горілку. Я хватаю сумку і виходжу.
У грудях все стисло. Набираю повні груди свіжого повітря. Дивлюсь у небо. Видихаю. Що робити? Куди піти. Потрібно зняти це сране плаття. Іду до вікна у свою кімнату. Залажу. Швидко одягаю темно голубі, рвані на колінах джинси, майку рожевого кольору, білі кроси, спортивку, як у групи підтримки. Увімкаю телефон пишу Лілі.
Я
– Можна переночувати у тебе?
Лілі
– Звісно, ти ж знаєш моя мати любить тебе більше за мене:-) :-) :-)
Я
-Буду через 10 хвилин
Лілі
-Напишу Кетрін, можливо і вона прийде.
Я
– Ок.
На екрані 31 пропущений дзвінок,9 смс. Я вимикаю його не читаючи. Хватаю, запасні трусики, духи, косметичку. Беру кошти з нички. Велажу через вікно. Сідаю на велик, рюкзак кидаю до корзинки, наушники у вуха